Розпуск Інквізиції. Якби Лесь Подерв’янський писав закінчення Dragon Age: Inquisition

18 листопада вийшла Dragon Age: Inquisition, проте знайти час на її проходження я зміг лише в серпні цього року. Мені дуже сподобались діалоги напарників під час звичайного блукання ігровим світом, як вони реагували на події, травили різні байки, ставилися одне до одного. Після завершення гри я подумав: “а що станеться з героями після?” Так, я знаю, що вийшло доповнення Trespasser, в якому розповідається майбутнє Інквізиції, але я його ще не пройшов (і хз чи пройду взагалі), тому я створив альтернативу історію Інквізиції в стилі майстра Леся Подерв’янського, якому 3 листопада стукнуло 64 роки. В тексті дуже і дуже багато матів – просто дохуя, тому, якщо ви моралфаг, чи поборник чистоти мови, прошу утриматися від читання цього тексту і відкрити крутий 40К огляд Dragon Age: Inquisition від Назара Серьогінова.

Дійові особи

Інквізитор – переможець Корифея, геральт Андрасте, колишній в’язень, який в мить став першим хлопцем на селі.
Айронбул – воїн кунарі, кінчений алкоголік, боїться драконів і всяку магічну тварь.
Коул – дух в тілі 20-літнього пацанчіка, полюбляє з’являтися нізвідки і лякати всіх до усрачки, частенько пиздить незрозумілу хуйню.
Варік – гном розбійник, автор відомих в Тедасі романів про єблю і гоблінів.
Солас – безтурботній ельф-педант, любить гуляти з духами по Тіні.
Алістер – храмовнік-нєудачнік, компенсує свою убогість відмовою від червоного ліріуму від чого в нього часто бувають припадки.
Доріан – маг-підарас, залицявся колись до Інквізитор за що отримав по єбалу.
Блеквол або Ріньє – сірий страж найобувач, колись віддав наказ вбити сім’ю, кинув своїх братків, прикинувся шлангом і змінив ім’я.
Корифей – гниючий труп, в п’єсі не з’являється.

[згорнути]

Дія відбувається після перемоги над Корифеєм

Скайхолд. Вечір. Надворі гуде вітер і йде дощ. В таверні зібралися переможці Корифея на чолі з Інквізитором. Блеквол сидить тихенько на табуретці в кутку і дивиться на камін. Коула ніде не видно. Решта бухають і грають в карти без особливого ентузіазму.
Алістер витирає спітнілі долоні об ведмежу шкуру, кидає карти на стіл і кричить:
– Блять! Знову проїбав! Йобані карти, але цього разу хоч голий в казарму не піду, там холодно, шо пиздець. Налийте мені краще!
Варік, забираючи до себе виграш:
– Уже 5 днів п’ємо, остопизділо якось. Може підемо демонів пиздить?
На лавочці заворушилася гора блідих м’язів з величезними, як у буйвола, рогами. Айронбул, колупаючись кісткою в роті:
– Які в пизду демони? Після того, як Інквізитор закрив ту їбучу дірку в небі, всі демони с’їбались в Тінь чи ще яку прєісподню.
Лунає м’який, але гучний голос ельфа.
– Заперечую. Духи або демони, як висловився Айронбул, з’являються в цьому світі по своїй волі.
Айронбул:
– Не пизди вухастий. Умний сильно? Шо демони, шо духи – одного поля ягоди. Спочатку лізуть в голову їбати мізки, а якщо не виходить – магією єбуть. Ну нахуй, тим більше на дворі дощ, а я єбав мокнути. Кун забороняє.
До розмови приєднався хтивий голос Доріана:
– Кун-хуюн. А якшо тобі Кун скаже дракониху виїбать, ти її виїбеш?
Айронбул стукаючи по столу.
– Я тебе зараз виїбу ось цим кулаком.
Доріан:
– О, мій улюблений розмір.
На почотному місці подає знаки активності Інквізитор:
– Їбальники закрили! Захуярили Корифея і нема шо робить. Скоро сп’ємося к єбєням тоді тільки і зможемо хіба шо кулаками когось єбати, бо хуй не встане від цього пійла. Корчмар! Принеси молока. Пора вести здоровий образ жизні.
Корчмар приносить напівскисле молоко. Інквізитор не моргнувши оком випиває залпом молоко, витирає рукавом вуса і спирається ліктями на стіл.
Варік:
– А давайте розкажу як я дракона захуярив.
Алістер, прискіпливо:
– Мало тобі в карти наябувати так ти тепер ще нас наїбати хочеш? Єбав я слухати піздьож з твоїх єбаних книжок.
Варік, ображено:
– Шо ти зразу наябувать та піздьож, ти послухай спочатку, а потім кажи.
Алістер:
– І чим же ти того дракона вбив?
Варік, гнівно:
– Хуєм, чим, заєбав спішити!
Алістер, з широкою либою на лиці:
– Ну хуєм може і вбив. Дракон як його побачив, то і вмер зі сміху.

maxresdefault-1

За столом всі регочуть, окрім Інквізитора, його починає штирити молоко, від якого він бзданув на всю таверну.
Інквізитор, задоволено:
– Ахуєнне молоко
Солас:
– А я б згущонки з’їв.
Айронбул, скоса дивлячись на мага:
– Я зараз ту згущонку позаливаю в твої довжелезні вуха, бо любиш ти коментувати все, шо почуєш.
Алістер:
– Від’їбись від ельфа він і так в нас лисий, лейкемія якась чи хуй його знає.
Айронбул:
– Краще б в нього рак горлянки був, пиздить багато.
Вітер посилився, дощ затарабанив ще гучніше.
Доріан:
– Чуєш Бул, а чого тебе биком назвали? Це через твої великі роги?
Айронбул:
– Через мої великі яйця.
Доріан кокетливо посміхається. Айронбул лізе за кружкою з самогоном.
Варік, з ентузіазмом:
– Ну якщо не демонів чи духів і не драконів, то може від’єбашимо порождєнія тьми?
Алістер:
– Як їх правильно єбашити знають тільки сірі стражі.
Варік:
Так он сидить один. Показує на Блеквола.
Інквізитор:
– Хуйло він, а не сірий страж. Найобував він нас увесь цей час..
Варік до Блеквола:
– А нахуя ти ту сім’ю вбив?
Блеквол вперше відвідодить погляд від каміна, кидає погляд на стіл та п’яні запухші пики, що сидять за ним і чекають його відповіді.
Блеквол, спокійно:
– Дров нема, піду принесу.
Алістер:
– Корчмар, принеси дрова.
Інквізитор:
– Нехай пиздує, заодно свіже повітря запустить, бо зараз другий залп буде.
Інквізитор бздить, хтось прикрив носа, Солас блаженно нюхає.
Айронбул тикаючи пальцем на ельфа:
– Гляньте, наркоман йобаний.
Доріан, флегматично:
– Тобі не похуй?
Айронбул:
– Так ти не тільки підарас, ти ще й толераст. Єбані маги всі як один з якоюсь шизою в голові.
Варік:
– То мабуть в нього від частеньких походів у Тінь таке. Реакція організму на знайомі запахи. Он Інквізитор був в Тіні, як там пахне?
Інквізитор чухаючи потилицю:
– Пахне, як манда Верховної Жриці.
Усі знову регочуть раптово з’являється Коул, лякаючи Айронбула.
Айронбул:
– Йобана! Ледь не всрався. Пацан, тебе давно не піздили?
Коул:
– Біль, скрізь біль і страждання, холодно, що буде з маленьким Фредеріком?
Алістер:
– Не трогай пацана, не бачиш, що він аутіст?
Айронбул:
– В того рак, той аутіст, той підарас, а в Інквізитора ще й язва мабуть, бо бздить він гірше троля. Не Інквізиція, а збіговисько хворих уродів.
Доріан:
– І це говорить рогатий одноокий кунарі, який боїться всього на світі.
Усі регочуть, Айронбул злісно сопе, Інквізитор знову бздить.

dragon-age-inquisition-romance-guide-iron-bull-jpg-optimal

Варік:
– Треба нову порцію свіжого повітря та і дрів підкинути не завадить. Де той недостраж бродить?
Айронбул:
– Може його пацан прикінчив.
Коул:
– Ні, не я, в його думках багато болі, але смерті він не хоче.
Інквізитор:
– Мать його йоб. У хліву вже спить, або с’їбався з Інквізиції, він вроді єдина здорова людина в цій таверні, йому тут нєхуй шо робить.
Доріан:
– Давайте щось в камін підкинемо, бо холод хуярить нє по дєтськи.
Айронбул:
– Нєхуй було вдіваться як прастітука на панель.
Доріан показує Бику середній палець, Рогатий сміється.
Інквізитор:
– Кинемо чиюсь шапку, нехай горить.
Варік:
– Чию?
Алістер:
– Твою. Ти сьогодні скільки бабла виграв, що тепер зможеш своє атальє відкрить.
Варік:
– Йди нахуй, шапку не дам.
Айронбул тикаючи на Соласа:
– Давайте в того шизоїда шапку заберем.
Солас, приторможено:
– Шапки в мене нема, мені вона не треба.
Айронбул:
– Ясно чого ти такий відморозок, хто ж без шапки в таку погоду ходить? В тебе ще й голова лиса від цієї… як її… ліпосакції.
Доріан:
– Лейкемії.
Айронбул:
– Я ж так і сказав.
Варік:
Пиздить він. В нього або воші або він скінхед.
Айронбул:
– Дікхед.
Усі знову регочуть.
Інквізитор:
– Так діла не буде. Чию шапку палити будемо?
Не встигла Інквізиція задуматися як в Алістера почалася ломка, а за нею і припадок.
Алістер:
– Ліріум! Хочу Ліріум!
Інквізитор:
– Бля, знову та сама хуйня. Тримайте притрушеного.

tumblr_ntvsldaqv11ueq2y4o1_1280

Варік хапає Алістера за ногу, Айронбул підібігає позаду, але не встигає схопити храмовніка. У світлі свічок заблищала сталь, Алістер рубанув Соласа по лисій макітрі, той падає не кліпнувши. Доріан верещить вогняне заклинання, коли Інквізитор від страху і несподіванки черговий раз бздить, від чого магія Доріана перекинулася на Інквізитора, запахло смаленою плоттю. Айронбул вибиває меч з рук оскаженілого храмовніка, але останній і не думав здаватися, він взяв вилку і вхуярив Бика в єдине здорове око. Кунарі в люті махає дворучним молотом і випадково проломлює голову Варіку.
Коул:
– Страждання, забагато страждання, треба допомогти вгамувати біль.
Дух підкрадається до Айронбула і ріже йому горлянку. Бичара падає на сиру від крові та бухла підлогу, захлинаючись кров’ю. Фаєрбол, який призначався для Айронбула підсмажує Коула. Алістер приходить до тями і спостерігає наступну картину. Айронбул лежить в калюжі крові з виделкою в оці, Варік з розтрощеною головою звисає з ноги Алістера, Солас лежить єбальником в мисці з кашею, Інквізитор догоряє біля каміна і підбздикує. Живим лишився тільки Доріан.
Алістер:
– Знову почалося, повстання магів, все як в Кіркволі. Здохни йобаний підарас.
Храмовнік кидається на зустріч магу.
Доріан:
– Підожди, послухай!
Та одурманеному жагою крові Алістеру вже все одно. Маг і храмовнік сходяться в смертельній для обох битві.
У таверну заходить Блеквол з дровами:
– Блядство. Знову доведеться ім’я змінювати.
Кладе дрова, кидає пару штук у вогнище, бере шапку і йде.

Кінець.

tumblr_oguwpnarok1r1hjuro1_1280
Олег Онопрієнко
Олег Онопрієнко twitter @o_odez
Коментарі

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *