OPENSPACE. Європа – жити чи не жити?

PIA19048_realistic_color_Europa_mosaic

Європа – один із більш ніж 60 супутників Юпітера розглядається як потенційний об’єкт для колонізації. Зрозуміло, що на самому газовому гіганті поселитися в людей не вийде. 90 % атмосфери Юпітера складає густий водень, отже, якщо хтось захоче досягти крихітного ядра планети, яке до речі в 10 разів менше за Земне, його просто розчавить тиск водню.

europa-moon-of-jupiter-130801c-02

До переваг Європи можна віднести: малий рівень радіації, геологічна стабільність і найголовніше – велика кількість води в якості льоду та цілий океан рідини під ним. Науковці вже давно розглядають Європу як найбільш придатний до життя космічний об’єкт в Сонячній системі, звісно після Землі. 8 апаратів відвідали супутник Юпітера, але лише 10-15 % поверхні була сфотографована в нормальній якості.

Астробіолог Стів Венс нині працює над концептом місії “Europa Clipper”, яка має здійснити 45 обльотів супутника, що дозволить науковцям отримати деталізовані знімки Європи. Завдяки аналізу попередніх знімків, можна сказати, що поверхня супутника відносно рівна, немає великих кратерів і гір, оскільки конвективна сила океану Європи постійно оновлює крижану поверхню. Проте поверхня супутника також має свої особливості.

2“Якщо ви подивитеся в будь якому напрямку, ви побачите хребти невеличкої висоти і численні тріщини, що простягаються по всій поверхні. Ці хребти і тріщини виникають в результаті щоденного піднімання і падіння підповерхневих вод океану Європи, внаслідок приливних сил Юпітера.” – розповів Венс.

Найкращим розташуванням імовірної колонії буде та сторона Європи, котра повернута до Юпітера, на іншій стороні бушують радіоактивні зливи. Якщо ви подивитеся на небо Європи, Юпітер був би в 24 рази більшим за розмір Місяця, який ми бачимо з поверхні Землі.

Однак середовище на супутнику достатньо сурове. europa-conditions-150224a-02Температура близько -160 °C біля екватора і -220 °C поблизу полюсів. Додайте ще до цього часті льодяні землетруси і можливість зіткнення з дрібними космічними об’єктами. Гравітація відповідає 13 % Земному рівню через відсутність атмосфери. У цьому плані Європа схожа на Місяць: відсутність погоди, вітру чи кольорів неба.

Прогулянки по Європі нагадуватимуть перші кроки Ніла Амстронга та База Олдрена, а краєвид схожий на Monument Valley, через те що, зазвичай рівний лід деякими місцями деформувався і став схожий на крижані блоки.

Окрім Юпітера, на небосхилі Європи, можна побачити найбільший супутник Сонячної системи – Ганімед. Він з’являтиметься кожні 2 дні, що рівноцінно 3,5 Земним, і здаватиметься в півтора рази більшим за Місяць. Третій за величиною, супутник Юпітера – Іо, з’являтиметься двічі на день і виглядатиме трішки більшим за Ганімед.


Якщо ви раптом захочете відправити коментар на сайті OPENGAMER, він з’явиться лише за півтори години. Тому пограти в Батлу у вас точно не вийде.

Олег Онопрієнко
Олег Онопрієнко twitter @o_odez
Коментарі

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

  • JIGITina
    JIGITina • 03.03.2015 23:49

    ухти, жир), було б класно колись його колонізувати. Але там явно будуть жити тільки самі сурові люди.

  • Бейлон • 04.03.2015 04:42

    Колонію на Європі не можна будувати на поверхні – занадто небезпечно. Треба зробити величезну кулю, запхати туди місто-колонію і, пробивши поверхню, вкинути колонію плавати тим підземним океаном. А на поверхні можна лишити порт для космічного зв’язку – колонія буде сама туди підпливати і, прийнявши-відгрузивши вантажі, знову порине у плавання. Це, звичайно, якщо пояснити, якого взагалі нам потрібна та колонія, гигиськи.

    • Amary • 04.03.2015 18:42

      Юпітер регулярно деформує Європу, тому тунель на поверхню побудувати буде дуже складно

  • Leo
    O_oblom • 04.03.2015 16:55

    Людство здавна захоплювалось зоряним небом, наділяючи світила божественною силою та величчю, пов*язуючи з ними своє життя, долю та мрії. І тепер, коли ми хоч трішки просунулись в технічному плані, космос став ще більш привабливим, що мов ледь привідкриті двері притягує погляди. Багато цікавої інформації на цю тематику (а також про техніку, фізику і забавки) можна почерпнути на сайті hi-news.ru, наприклад http://hi-news.ru/research-development/vnutri-solnca-vozmozhno-skaplivaetsya-temnaya-materiya.html. Особливо круто описано про чорні діри та випромінювання Хокінга. На жаль, на українській мові таких джерел не так вже й багато, що власне підкреслює важливість існування цієї рубрики, за яку величезне дякую)

  • Leo
    O_oblom • 04.03.2015 16:56

     І ще, кого цікавить пригодницька фантастика на космічну тему – сага *Сталевий щур* Гаррі Гаррісона та *Лакі Стар* Азімова, в якому, до речі, згадується Юпітер, – просто маст-рід.

    • Бейлон • 04.03.2015 19:12

      O_oblom, я б порадив оповіді про пілота Піркса. Чи Артура Кларка (його “Космічні одісеї” – якщо саме про космос). Хоча пригод та всіляких технічних подробиць є багато у різних авторів, а от найвищого рівня думка, ідея досягає лише у Лема. Ніхто так високо не піднявся з “космічників”.

      • Leo
        O_oblom • 05.03.2015 11:38

        О, абсолютно погоджуюсь,  той же Соляріс піднімає риторичне питання людської моралі, що вгасає пропорційно  до експоненціального розвитку науково-технічного прогресу. Та Лем складно пише, і, боюсь, не так вже й багато людей наскоком осилять вникнути в суть, лише відіб*ють бажання. Щодо Космічної Одісеї – дякую за пораду, обов*язково почитаю)

        • Саня Кузьменко
          Sancho_Panda • 05.03.2015 13:40

          В Саймака цікаво написано про колонізації інших планет. В тому ж відомому циклі “Місто” й у оповіданні “Принцип перевертня”. Там люди пристосовувалися до умов планет, а не змінювали планети. Правда, герої задавалися питаннями, чи лишаються вони після цього людьми. Саймак прикольний)

          • Leo
            O_oblom • 06.03.2015 13:36

            Мати б тільки вільний час, аби все перечитати. Поки намагаюсь розібратись у Санта-Барбарі Маркеса в його *100 роках самотності* і який вже день відкладаю Божественну комедію. Треба поменьше інтернет-котиків та побільше інтелектуальної літератури. Carpe librum et OpenGamer!