Огляд Uncharted 4

Примітка. Для тих, хто не знайомий із серією та все ж читає цей огляд, хочу одразу сказати, що я спробував максимально його оптимізувати для всіх читачів, продемонструвавши головні риси та особливості серії «Uncharted».

Зовсім недавно я став щасливим власником PS4, що дало мені змогу насолодитись гідними проектами сучасного геймдеву та більш-менш стабільним FPS. Найперше, що я повинен був зробити – озброїтися всіма можливими ексклюзивами для цієї платформи, що вже давно стали культовими. Тож, першою під мій приціл попала популярна сага про мисливця за скарбами Нейтана Дрейка із серії відеоігор «Uncharted».

Достатньо набігавшись у пошуках втрачених скарбів давніх цивілізацій в «Uncharted: The Nathan Drake Collection», я досі не був впевнений, чи готовий поринути в останню подорож Дрейка з сумним підзаголовком «А Thief’s End». Після завершення третьої частини, розробники з Naughty Dog залишили собі простір для роздумів стосовно продовження серії. Це здавалося можливим, адже кожна нова частина Uncharted – це своєрідне подвоєння епічності попередника. Та всі карти вже давно на столі, і «Uncharted 4: A Thief`s End» чітко дає зрозуміти, що вона є завершальною в серії.

“I am a Man of Fortune, and I must seek my Fortune.”

Саме з цих слів розпочинається ще одна небезпечна пригода легендарного мисливця за скарбами, VIP-персони в світовій mem-спільноті, балакучого жартівника та просто величезної скалки в дупі своїх ворогів – Нейтана Дрейка.

Події попередніх частин демонстрували цілеспрямованість Нейта та жагу до пригод, і навіть попри усі значні та незначні невдачі протагоніста, у гравця складається чітке враження про героя: це його покликання.

Отож, пройшов вже не один рік з часу останньої пригоди Нейтана, він намагається вести «нормальний спосіб життя», що означає законний. В минулому Дрейк часто мав проблеми з законом, враховуючи специфіку його заробітку, тому після останньої великої пригоди він намагається асимілюватися серед сірості буденних проблем, знайшовши інший, легальний спосіб заробітку. Осівши в передмісті разом із коханою дружиною, якій він обіцяв не повертатись до звичного ремесла, Нейт намагається назавжди закрити ту найцікавішу та найяскравішу сторінку свого життя.

Розробники з Naughty Dog, як завжди, уважні до деталей, та вміло демонструють рутину Нейтана, передаючи переживання героя через цікаві та змістовні діалоги. Саме з них ми розуміємо, наскільки не пасує йому це «нормальне» життя, і як сильно йому бракує пригод та присмаку пороху в роті. Та й доля підкидує йому все нові способи заробітку хороших грошенят у не зовсім легальний спосіб, що кожного разу лиш підсилює внутрішню боротьбу героя зі своєю сутністю.

Переломним моментом для Нейта стає зустріч з його братом Семом Дрейком, якого вважали мертвим довгих 15 років. Весь цей час він провів в панамській тюрмі, де його співкамерником був наркобарон Гектор Алькасар. В камері Сем неодноразово розповідав Алькасару про справу всього його життя – пошуки скарбів легендарного корсара Генрі Ейвері, еквівалентним 400-м мільйонам доларів США. Скарби знаходяться в не менш легендарній столиці піратів Ліберталії. Володіючи правильними зв’язками, наркобарон допомагає втекти старшому Дрейку, та взамін вимагає знайти скарб, інакше Алькасар розправиться з ним. Дізнавшись про це, Нейт не може стояти в стороні та, обманувши дружину, відправляється у небезпечну подорож, всіма силами намагаючись допомогти брату та врятувати його життя.

В заключній частині пригодницької саги, на відміну від попередників, значний акцент зроблений саме на стосунках між головними героями. Якщо в попередніх частинах серії сюжет розкривався, в основному, за рахунок впливу на героїв зовнішніх чинників, таких як динамічні локації, взаємодії з другорядними персонажами чи пласкими одноманітними антагоністами, то в четвертій частині на сюжет основний вплив мають саме емоційні зв’язки між персонажами та їхні внутрішні конфлікти.

Аналізуючи персонажа Нейтана Дрейка, доречно зазначити, що він і справді почав еволюціонувати. Чому лише почав? Та тому, що по великому рахунку через своєрідний «емоційний консерватизм», уявлення про характер героя закарбовується ще з першої частини, і дві наступних гри розробники майже ніяк не намагаються змінити Вашу думку про героїв.

Невпевнені, але важливі кроки до змін були зроблені в «Uncharted 3», де гравцю намагалися розкрити персонажа, відсилаючи його в юнацькі роки Нейта, де знайомили з його кращим другом та партнером – Віктором Саліваном. Та на загальному фоні захопливої подорожі та тотальної руйнації всього, на що доведеться наступити, все це просто вислизає з уваги, переносячись в частину саме цієї, окремої сторінки в життя Дрейка.

Відчувається, що «осілий» спосіб життя значно відбився на Нейтані, тепер його часто супроводжують сумніви, які він коментує протягом гри. З кожним новим розділом характер головного героя зазнає значних змін (знову ж таки, стосовно досвіду попередніх частин). Та цього разу флешбеки не лише дають відомості про сюжет, але й частково показують становлення Дрейка як особистості, пояснюючи його поведінку в різних ситуаціях.
Ще одна ключова персона гри – Семюель Дрейк. Його образ з самого початку викликає сумніви та прохолодне ставлення, але вміла подача сюжету та увага до деталей вже через кілька епізодів створюють враження, наче Сем завжди був частиною всесвіту «Uncharted».

Єлена Фішер, за сумісництвом дружина протагоніста, зробила відважний крок вперед, постаючи перед гравцями в зовсім новому світлі. Тепер це не просто відважна репортерка, яка протягом трьох частин асоціювалась у мене з таким собі овочем, що не здатний витиснути з себе хоч краплю драми. Тепер вона – повноцінний образ, що вміє переживати та гармонійно доповнює персонажа Нейтана, висвітлюючи більш інтимну сторону головного героя.

Щодо Віктора, то в четвертій частині культової саги йому відведена доволі незначна роль. Він є досить самобутнім персонажем та надійною опорою Нейта. Та в грі він хоч і покаже, що старість ще не вирок, та його вплив на розвиток сюжету в цій частині мінімальний. Все ж, залучення такого колоритного персонажа має на меті не лише віддати данину традиціям, а й розкрити персонаж Дрейка, демонструючи нам переживання героя крізь призму різнорівневих стосунків з іншими персонажами гри.
Головними антигероями гри виступають Рейф Адлер та Надін Росс. Іншими словами: типовий для серії повернутий на скарбах антагоніст з горою бабла, і грім-баба з цілою армією найманців. Саме антигерої є однією з проблем серії. Вже вчетверте Naughty Dog наступає на одні й ті ж граблі.

Складається враження, що якщо забрати основних антагоністів і просто залишити сотні найманців, гра від цього особливо не змінилася б.
Рейф зображений неймовірно однобоко. Хоч на цей раз розробники намагаються показати мотивацію поганця, але цього абсолютно недостатньо, оскільки вона досить смішна і не зовсім виправдовує засоби. Девелопери знову створюють абсолюти, вбиваючи всю різноманітність та неоднозначність людського характеру. Так, відмінністю від попередніх частин є збільшення уваги до антагоністів, що є правильним рішенням зі сторони творців. Але екранний час не є основою самобутності персонажа, якщо не додати толкових діалогів чи ситуації, через призму яких і відбувалося б становлення поганця в очах гравців.

З образом Надін Росс також все погано, та не так критично. Негативний аспект полягає в дивній суміші емоцій в цій панянці. Тобто, хоч вона і лиха, та тимчасові відсторонення від образу викличуть в очах гравців швидше непорозуміння. Але для цього персонажа ще не все втрачено. Скоро повинно вийти DLC, де нам повідають про неї більше. Таким чином, сподіваюсь, Надін відкриється для гравців зовсім з іншого боку.
“Sic Parvis Magna”(лат. «Велике розпочинається з малого»).

Саме ці слова були викарбувані на персні Сера Френсіса Дрейка, що супроводжував Нейтана левову частину його життя і пройшов з ним крізь вогонь та полум’я. Саме ці слова стали девізом головних героїв серії, саме ці слова стали основою до створення головного концепту гри.
Кожна частина «Uncharted» втягує гравців в повноцінну, самобутню подорож. Сюжетна відокремленість та самоповторення дають можливість зобразити всю концепцію побудови гри, яка складається з наступних елементів : 1) пошуки зачіпок; 2) знайомство з антагоністом 3) перегони з поганцями в пошуках скарбів; 4) недоречний та аналогічний до попередніх частин кінець.

Та кожна подорож Нейта відрізняється від попередньої своїм розмахом та мінімальними геймплейними нововведеннями, як логічними, так і не дуже. Оскільки гра являє собою пригодницький шутер від третьої персони в стилі Індіани Джонса, то стріляти нам прийдеться немало. Набагато більше ніж Інді. Якщо бути відвертим, то Нейтан за своє недовге життя виявився ще тим душогубом. Місцями я себе запитував: «Як людина по лікоть в крові від масових геноцидів недалеких найманців може взагалі щось говорити і когось засуджувати за їхні моральні цінності?» Розробники абсолютно ніяк не розкривають цей момент гри, гадаючи, що ламання ший та розстріл супротивників не дасть Вам часу думати про подібне. Звісно, без цього гра не була би такою епічною, тому, як і розробники, я не буду роздумувати над цим запитанням.

Щодо відстрілу супротивників, то гравцю надається досить широкий арсенал, що протягом гри постійно оновлюється, це особливо відчувається на фоні попередніх частин. Варіативність зброї не дуже впливає на ігровий процес, бо варто вистрілити в когось, як тут же на нас хлине шквал свинцю. Якось компенсувати далекозорість найманців намагається стелс-елемент гри. Він вже частково був реалізований в попередніх частинах. Звісно, про якийсь абсолютно новий рівень реалізації стелсу, чи хоча б достойної його подачі говорити не приходиться. Та в порівнянні з минулими пригодами Дрейка, він значно еволюціонував, і це справді відчувається на полі бою. Гравцю буквально дають можливість ліквідувати абсолютно всіх ворогів «по-тихому»(де це можливо), використовуючи високу траву та інші укриття для засідки.

Нововведенням для серії став гак-кішка, що допомагає нам долати різноманітні ландшафтні перепони, швидко покидати поле зору поганців і миттєво переміщатися під час битви. Та з частотою використання цього девайсу розробники явно переборщили, оскільки юзати його Вам прийдеться кожних кілька хвилин.

Складності грі не бракує, вона підкидає гравцю випробовування. Моментами дивуєшся, як взагалі вийшов з тієї чи іншої перепалки живим. Та все ж, АІ супротивників залишає бажати кращого. Звісно, цього разу вони ще вправніше оббігають Вас за спину, та «розносять» укриття, позбавляючи можливості «кемперити». Та ситуація, коли броньований до зубів найманець з дробовиком ховається за міцним укриттям в кількох десятках метрів від моєї засідки, а мені на зустріч біжить хлопчина в футболці з пістолетом, викликала у мене посмішку. До речі, різноманіття супротивників, у відповідності до так би мовити їхнього «класу» не дуже значне, пропонує гравцю близько 5-6 видів, та навіть це місцями заставить Вас пітніти, адже кількість ворогів на метр квадратний не додає оптимізму.

Ще однією відмінністю стало вдале комбінування елементів дослідження всесвіту з перестрілками. По своїйсуті, саме цих «два кити» і утримують на собі ігровий процес, тож віднайти баланс між цими елементами є доволі важливим. У попередніх частинах цей баланс був порушений надмірною стріляниною, та цього разу розробники підійшли з розумом, даючи гравцю достатньо часу насолодитись дослідженнями всесвіту гри.

Продовжуючи аналіз геймплею, слід зазначити, що самі дослідження стали на порядок цікавішим. Тепер гравець може часто почути здогадки героя про ту чи іншу знахідку, та обмінятись роздумами зі своїм напарником про це, що ще більше додає атмосфери. В Uncharted говорити про якийсь відкритий світ немає сенсу, адже це би вмить згубило серію, розбавивши її динаміку та епічність. Локації хоч і лінійні, та досить масштабні для дослідження, що додасть годинку-другу до ігрового процесу в найбільш допитливих гравців.
Цікавим додатком до гри стала система 3D-Audio, що дозволяє гравцю сприймати звуки в трьох площинах. По великому рахунку, вона ніяк не міняє ситуації на полі бою, але приємно впливає на атмосферу гри. Піднявши тему звукового супроводу, слід відмітити ігровий саундтрек, що звісно ж додає будь-якій пригоді потрібного колориту.

Приємно здивував дубляж в грі. Попередні три частини саги я проходив виключно на мові оригіналу, і з самого початку планував зробити з четвертою те ж саме. Та цікавість зламала мій консерватизм, тому я вирішив дати шанс локалізаторам, і не був розчарований. Голоси акторів підібрані майже ідеально та чудово передають емоції героїв.
Не можна не згадати про кінематографічну графіку та стиль. Так, в «Uncharted» не без «мила». Але даний ігровий рушій цілком здатний потішити гравця відмінною деталізацією, тим більше в парі з електронним пером гейм-дизайнерів, що вже вкотре будуть дивувати Вас прекрасною режисурою кат-сцен та неймовірними масштабними краєвидами.
В грі справді відчувається розмах, серія «Uncharted» вміє заставити Вас відчувати себе кимсь на кшталт першовідкривача. Я вже й не згадаю, скільки разів протягом проходження, я «наклацав» скріншотів, кожного разу вражаючись масштабністю і абсолютною красою побідних моментів.

Та все ж, ми живемо в матеріальному світі, і як відомо, ніщо не вічне (окрім серії Call of Duty, звісно ж). І серія «Uncharted» отримала свій кінець.

Хорошим він був чи поганим – складне запитання. Кінець вийшов досить тривіальним, але з душею. Кінцівка 100% розставляє всі крапки над «і», та по своїй суті завершення серії в її «розквіті сил» є найкращим варіантом для комерційного успіху та доброї пам’яті ігрового ком`юніті.

Чи хочеться розлучатися з цією серією? Ні, але в душі я розумію, що це потрібно, щоб Дрейк в наших серцях назавжди залишився Індіаною Джонсом відеоігор, якого ми заслуговуємо.

На завершення, додам, що незважаючи на всі недоліки в грі та серії в цілому, вона однозначно варта Вашої уваги. Тож якщо Ви щасливий власник PS4 або просто маєте шанс пограти в серію «Uncharted» та в завершальну главу саги зокрема – обов’язково скористайтесь цим. Я майже впевнений, що Ви не розчаруєтесь, адже в серці всі ми трішки Нейтан Дрейк. Дякую «Naughty Dog», дякую Вам за увагу!

Моя оцінка серії Uncharted : 8.5/10.
Моя оцінка «Uncharted 4 : A Thief’s End» : 9/10.

thunderpussy
thunderpussy
Коментарі

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

  • Гаманкуль • 13.01.2017 04:48

    Дякую, доволі інформативно, аж захотілось зіграти!))

    • thunderpussy
      thunderpussy • 14.01.2017 22:46

      Дякую за відгук! Бажаю щоб така нагода обов’язково у Вас з’явилась)

    • thunderpussy
      thunderpussy • 14.01.2017 22:44

      Ну, давай я тобі ще сюди відповім !

      1.)Про ексклюзивність контенту мова не йшла, і ніяких документів про співпрацю з сайтом я не підписував. 2.)Я не частина команди сайту.3.) Відтак, даний огляд розміщено в розділі “Блоги”(на обох сайтах),який є авторським.Як автор, маю повне право публікуватись на різних ресурсах, оскільки публікація здійснюється від мого імені(нікнейму).