Огляд Trine 2: Стара добра казка

Заскучили за добрими іграми? Набридло спасати всесвіт, а хочеться звичайних казкових пригод? Від космосу вас відвертає, і не можете вже дивитися на бридких монстрів? Тоді спеціально для вас – огляд на Trine 2 – стару добру казку.

Історія та дещо про розробників:

 

Гра розроблялась фінською студією Frozenbyte. Заснували фіни свою студію у 2001 році, а у 2005 вже випустили Shadowgrounds. Це був екшн , що, як для новачків індустрії був дуже успішним, та отримав відносно непогані відгуки (MetaCritic – 74, GameRankings – 75.60%). У 2007 вийшло продовження – Shadowgrounds Survivor. І ось у червні 2009 році виходить перша частина героя нашого сьогоднішнього огляду – Trine, спочатку на ПК, а через декілька місяців був портований і на PS3. Це був не затійливий платформер, з чудовою атмосферою та геніальним соундтреком. Однак гра вийшла комерційно успішним – станом на грудень 2011 було продано 1.1 міліон копій гри. Отже продовження повинно було вийти. Ось і в кінці 2011 року вийшла Trine 2.

Сюжет:

Тут необхідно трохи написати про першу частину гри. В далекому фентезійному світі існує талановитий маг Амадей, загадкова грабіжниця Зоя та недалекий, але бравий рицар Понтій. Древні сили зла прокинулись, і Супер Артифакт Трійця збирає до купи наших героїв, які пов’язані невидимими нитками долі. В купі вони отримують свої порцію пригод, і розбігаються по домам. Події другої частини відбуваються через певний проміжок часу, коли у світі знову твориться щось погане. Супер Артефакт Трійця знову збирає наших герої (проти їхньої волі) для боротьби з чимось поганим. Нас чекають пригоди, сутички з ворогами та багато чого цікавого.

Всі подробиці я вам не розкриваю щоб не робити спойлерів, і якщо чесно кажучи – я їх і не пам’ятаю 🙁 .

Графічне виконання та звуковий супровід.

Перед нами казка. Казка в яку потрапляєш і хочеться залишатися дуже довго. Світ надзвичайно добре пророблений, він єдиний, без жодних зайвих елементів. Все яскраве, живе, атмосферне. Хоча саме оточення не є дружнім до гравця – павуки намагаються нас схопити, квітки плюються різним непотрібом, а інші представники місцевої флори і фауни на нас нападають, все ж віриться що ми потрапили у добре фентезі.  Тут немає кінематогрофічності та реальності, але це – живий та цікавий казковий світ. Картинка радує око – ніяких лишніх ефектів. І хоча рушій гри не показує нам зображення ААА класу, однак вона нічим не гнітить – текстури всі рівні, немає кривих та кособоких елементів. Дуже радує бекграунд, який своїм виконанням доповнює відчуття цілісності світу. Яскравість і бискучість не напрягає зір, а тільки добавляє феєричності усьому ігровому процесу. Також у грі реалізована фізична модель, що активно використовується – про неї я розповім трохи далі.

Музика у грі надзвичайно добре підібрана. Саундтрек був написаний фінським композитором Арі Пулккінем (Ari Pulkkinen), що писав музику і для першої частини. Музикальний супровід надзвичайно вдалий, не набридає, і передає атмосферу кожної локації та події, що тільки допомагає пориненню у світ Трійці. ОСТ до першої та другої частини вже намертво засів до мене у плеєр.

Автор цієї статі грав у російську локалізацію гри ( з англійської просто не дуже дружу) і відмічає гарний переклад діалогів, як і підбір стилю, у якому розмовляє кожен з героїв – саме так мають розмовляти герої казок.

Геймплей

Перед нами класичний платформер з виглядом «з боку». У нас аркадне проходження з логічними мізколомками та елементами файтартингу з недругами.

Як вже казалось у нас є три герої, детальніше про них:

Вся трійця разом: Понтій, Зоя та Амадей

–          Маг Амадей. Місцевий аватар Мерліна. Головне його вміння у побудові ящиків і дошок, що виконані у стилі стімпанк – вони складені ніби з шестерень. Робиться це у цікавій манері, на зразок Crayon Phisics Deluxe – за допомогою миші (або аналогів на гейм паді) ми малюємо у повітрі квадрат, бац  – і зявився ящик. Пряму – і маємо дошку. Також Амадей може рухати предмети (а якщо вивчити необхідний скіл – то і недругів) у просторі.

–          Грабіжниця Зоя (В російській локалізації – Зои). Мені вона найбільше схожа на асасіна :). Єдиний представник гарної статі у нашій трійці може похвалитися можливістю стріляти з лука, та гарпуном що може чіплятися за різні поверхні. Також, якщо прокачатись, можна ставати невидимим.

–          Рицар Понтій. Це наш «танк». Саме він буде брати участь у більшості сутичок з ворогами. За допомогою меча та щиту ми будемо прорубуватися крізь товпи ворогів. Також у цієї машини смерті є кувалда, яку можна використовувати як і в бою, так і для знищення перешкод.

Завдяки фізичній моделі і мізколомкам ми будемо активно використовувати всіх наших героїв.

Мізколомки заслуговують окремого слова – вони не складні, але цікаві, ще й мають кілька варіантів розвязку. Так ви можете напружити сіру речовину і додуматися що від вас вимагають (у деяких випадках без цього ніяк), або ж навалити купу ящиків (або ще якимось чітерським способом) і дібратися куди вам необхідно.

Геймплей ж виглядає наступним чином – берем Зою та за допомогою гарпуна перебираємось куди нам потрібно, бачимо що не можемо кудись вилізти – Амадей та його ящики з дошками вам у поміч. Тут повилазили якісь гобліни – переключаємось на Понтія та рубаємо все в капусту . До якогось з ворогів не можемо добратися – лук грабіжниці вам у поміч. Якщо хтось з протагоністів вмирає, то ми продовжуємо грати за інших, вмерли всі – відновлюємось на останньому чекпоїнті або починаємо рівень спочатку (благо, що нам дають вибрати). Герої можуть в дечому заміняти один одного. Наприклад : вмер Понтій, відстрілюємось за Зою, і її забили – або вчимо левітацію монстрів у Амадея і розкидаємо їх по одному (якщо напрягтися то присутні варіанти) або ж знову закидаємо антагоністів ящиками. Головне тут – думати.

 Збираємо пляшеки та шарики – за них дається досвід який ми використовуємо на покращення або здобуття нових навиків.

Дерево навиків

Також у грі є кооператив – можна грати в трьох за кожного з персонажів. Заняття це на диво цікаве і захоплююче. Єдина рекомендація – той що буде грати за Амадея краще хай сидить за клавіатурою з мишкою, іншим же геймпади у руки =)

Загальне враження.

Такого цікавого та казкового світу автор не зустрічав вже давно. В нього хочеться поринути і залишитися. Гра схожа на читання гарної фентезійної книжки перед сном. Тут і спливає головний не достаток гри – вона закінчується раніше ніж ви будете на те згідні. Майже повна відсутність оригінальних ідей (всі елементи ви обов’язково вже десь зустрічали) дала нам цікавий та захоплючий проект. Так, тут немає епічності Mass Effect, графіки Crysis, та інших феноменальних речей, проте є щось, що заставлятиме вас грати в цю гру до кінця.

Рекомендую усім.

 P.S.: Якщо вас не вразив огляд, то ось оцінки, які поставили грі інші видання :

1UP.com                      B+

ActionTrip                 8,8/10

Edge                              7/10

Eurogamer                 7/10

Game Informer        8,75/10

GameSpot                    8,8/10

GameSpy                     4,5/5

GameZone                   9/10

IGN                                 9/10

Игромания                 8,5/10

Game Rankings          85,33%

Metacritic                     85%

greendioz
greendioz Визначення рекурсії полягає у рекурсії рекурсії.
Коментарі