PLAYERUNKNOWN’S BATTLEGROUNDS (Early Access)

Більше 11 мільйонів проданих копій, понад мільйон гравців онлайн у стімі, та 150 тис забанених користувачів. І це не враховуючи десятки тисяч палаючих пуканів по всьому світу, сяйво яких розгоряється коли вони чують про цю гру чи грають у неї. І це все на стадії дочасного доступу. Як ви вже зрозуміли – мова йтиме про PLAYERUNKNOWN’S BATTLEGROUNDS.

Гра – пам’ятник одній особі, ідейному лідеру та дизайнеру, який ховається під ніком Playerunknown. Ім’я йому – Брендан Грін. Він спочатку придумав мод для ArmA 3, і коли той вистрелив – то вирішив що можна робити самостійну гру. Можливість реалізувати задум дали йому корейські хлопці з Bluehole, також відомі за MMORPG TERA.

Гра стартувала вдало. Спочатку її прокрутили на Е3. Потім зробили закриту альфу, на 80 тис. гравців. Причому основна частина з них були відомими стрімерами і блогерами, які і розповіли про весь фан гри своїм підписникам. І вже у березні 2017 року гра дісталася до дочасного доступу. І тут почалося – 11 мільйонів чистого прибутку за 3 дні. Новини про 1, 3 , 5 та 10 мільйонів проданих копій. Та й це ще не кінець, гра продовжує набирати обертів.

Що ж собою представляє Playerunkown’s Battlegrounds? Це яскравий представник так званого жанру Battle Royal. Кожна нова гра починається так: Над територією острову, що знаходиться десь в океані, пролітає літак. Поки він летить, з нього вистрибують до 100 гравців. Момент коли вистрибувати ви вибираєте самостійно. Після приземлення у вас лише одне завдання – вижити. Причому, у цьому вам активно перешкоджатимуть інші гравці. Шанс, що ви когось зустрінете, і спокійно розійдетеся – практично нульовий. В такому випадку, той хто швидше реагує і точніше стріляє – той на коні. Після того як ви приземлилися, ви практично голі. Зброю, одяг та засоби для захисту ви зможете знайти у найближчій споруді. Ну, і коли ви вже освоїлися, знайшли собі гарний лут, починається найцікавіше – зменшення ігрової області. Спочатку вам дають цілих 5 хвилин щоб дістатися безпечної зони. Щойно закінчується виділений час, з’являється “стіна смерті”, що буде помалу звужуватися в напрямку безпечної ділянки. Всі, хто в цей момент перебувають за її межами автоматично починають отримувати пошкодження. І все це буде повторюватися до того часу, поки не залишиться останній гравець. Безпечна зона ставатиме все меншою, зменшуватиметься також і час, за який туди потрібно дістатися, а “стіна смерті” рухатиметься все швидше. І саме це змушує гравців йти з насиджених місць у безпечну зону. Причому – розташування безпечних ділянок завжди генерується випадковим чином. Відомо тільки що кожна наступна буде всередині попередньої. Дістатись до пункту призначення можна як на своїх двох, так і використовуючи декілька видів автомобілів, два різновиди мотоциклів чи навіть катер. Окрім того, у грі є режими соло і кооперативи на двох та чотирьох гравців. З часом обіцяють всього побільше. Ну, але щось обіцяти – це вже стандартно.

А тепер про найцікавіше – святий рандом, покладений у основу гри. Так, забігши в хату ви (теоретично) можете знайти ледь не топовий набір спорядження (або щось із нього), або не знайти практично нічого. Спочатку рандом був вже не таким і рандомним (найжирніші точки збирали купу охочих), з часом це пропатчили, з нюансами звичайно. Як висадився десь на хуторі – будь радий і пістолету. А от якщо висадився у місті, де крім тебе ще таких героїв штук 20, то вже за першими дверима очікуй щось приємне. Звісно, якщо ніхто туди не забіг раніше. В цьому і весь смак гри. Жодна партія не схожа на попередню. Ви можете сидіти в будинку, і вслухатися у те, як хтось відкриває двері і ходить по домівці. А можете посеред поля думати з якого боку у вас стріляють. Або ж можете самі стріляти оленів посеред того ж поля, а вони не знатимуть з якого боку летять кулі. Гра балансує на тонкій межі між хардкором та аркадою. І межа ця чудово зберігається. Гру не можна назвати ні занадто складною, ні занадто простою. Саме це й дозволило їй зайняти топові місця за кількістю продажів, а найголовніше – зачепити за живе гравців з усього світу.

Не відстає від ігрового процесу й картинка. Гра використовує добре відомий рушій Unreal Engine 4. Який добре оптимізується, і видає чудове зображення. Ба навіть переглядаючи скріншоти та ігрові ролики інколи диву даєшся наскільки воно все гарне. Гру важко звинуватити ані в недостачі полігонів, ані у відсутності ефектів. Навіть навпаки – тіні і світло виглядають просто чудово. Особливо добре вийшло з погодними умовами. Наприклад, у грі з’явилася гроза, що значно впливає на ігровий процес і дуже гарно виглядає. Однак, тут проблема скоріше у примітивізмі дизайну, що значною мірою позначилося на загальному враженні від побаченого. Якщо ж оцінювати дизайн – він доволі дивний.,доволі дивний. Yasnaya polyana, Severny, Lipovka – ці назви недвозначно натякають, що ми на території, де панувала рука комунізму. Про це нагадують і зображення серпа та молота, що час від часу зустрічаються в ігровому світі. Окрім того, таке ж враження створюють УАЗи та Шкоди. Архітектура ж чомусь містить елементи стилю притаманні територіям розкиданим ледь не по всьому світу. Є там і щось схоже на американське передмістя, і будинки в частково європейському стилі. І все це виглядає органічно – трошки всього. У тому числі атомна станція, військові бази, древні розкопки – нові об’єкти час від часу додаються. Проте в процесі гри перестаєш помічати всю красу зображення. Вже після декількох перших партій стає неважливо які там тіні, хмари та ефекти. Вже просто біжиш до найближчого будинку, і вишукуєш щось корисне по всіх кутках. І не забуваєш прислухатися чи ж раптом ще хтось тут не бродить. Гра тримає в напрузі, бо скоро стає зрозуміло – як відволікся, то будь готовий зловити свинцю. Або, як кажуть у грі, завдяки не до кінця прописаному коду, “Гравець %username% застрелений пострілом з _рука_”

І коли здається що у грі все добре, приходять вони – Лаги. Гра стала заручником власного успіху. Адже сервери майже завжди перевантажені. Крім того, жодної оперативної інформації про те, що саме і на якому сервері відбувається, немає. Грати на новозеландському сервері інколи може бути комфортніше, ніж на рідному європейському. І це вбиває. Коли ви вже вистрибнули з літака, текстури на карті можуть ще не встигнути повністю завантажитись. А коли вони не завантажені – ви не можете зайти в будівлю і взяти спорядження. Ба навіть можете навіть крізь ці горе-текстури провалитися. А у гравця, що приземлився у цей момент поруч – навпаки, все добре завантажилося, і він побіг збирати знаряддя для (вашого) вбивства. До того ж, через надмірне навантаження на сервер, гра втрачає з ним з’єднання, і перетворюється у слайд-шоу. У кращому випадку, ви будете 5 хвилин чекати поки воно все підгрузиться, і гра стане більш-менш комфортною. У гіршому – ловиш маслину, і вертаєшся у лобі. Звичайно, як кожна нормальна людина, ви думаєте – “ якщо зменшити налаштування графіки, то стане краще”. Не стане – лагає так само. І тут, розумієш що це не гра робить людину жорстокою, а проблеми з нею. Приємно те, що у грі швидкий матчмейкінг. Від того як ти натиснув кнопку пошук матчу, до моменту коли вже сидиш у літаку проходить не більше хвилини. Однак, коли тебе вбили, вихід з поточної гри, до лобі, та чергове завантаження лобі, зроблені, на диво, криво. Це як фінальний цвях, що забивається у труну вашого бажання грати. І починаєш задумуватися – що тобі треба більше: задоволення від ігрового процесу, чи елементарна відсутність багів?

Дивна й статистика – у гру додають багато нового обладнання, зброї, ефектів. Нові патчі виходять майже щотижня, а масштабні оновлення для гравців – щомісяця. Але гра не стає від цього стабільнішою. Навіть навпаки, складається враження що лагати воно починає ще більше.

Ну, і як вердикт – гра цікава. В ній є і приємна картинка, і цікавий ігровий процес. Видно великий потенціал проекту, хоча йому ще є куди розвиватися. Задоволення від PUBG мають отримати як фанати харкдорних шутерів, так і прихильники аркад у стилі GTA. Завжди варто зауважувати, що це попередній доступ. Жевріє ще надія, що до релізу гру таки оптимізують, аби грати без зайвих проблем, повністю зосереджуючи увагу на ігровому процесі. Хоча, беручи до уваги тенденцію, це малоймовірно. Навіть вихід гри навряд чи вирішить всі проблеми. Найбільш прикро те, що навіть маючи кошти, розробники досі не вирішили всі ці проблеми. Реліз обіцяють на 4-ий кварталі 2017-го року. І якщо до цього часу гру таки дороблять, то вона точно займе своє почесне місце серед найкращих проектів. Якщо ж із цим затягнуть – ігрова спільнота може просто втратити інтерес.


Плюси: Варіантивність, реіграбельність, візуальна частина.

Мінуси: Забагованість, погана оптимізація.

greendioz
greendioz Визначення рекурсії полягає у рекурсії рекурсії.
Коментарі