Ілюзія безпеки

Ви любите хорор ігри? Я не питаю про банальні криваві хорори, в яких багато відірваних кінцівок та крові. Лише про якісний хорор. Коли кров у жилах застигає, щойно з-за рогу на тебе виходить якесь чудовисько і з моторошних риком рухається в твоєму напрямку. Впевнений, що чимала кількість гравців не любить хорори. Просто не вистачає сміливості увійти в кімнату та встати один на один з невідомим. А коли в тебе ще й зброї проти цього нема, взагалі амба. Але цей блог не про те, як хтось боїться хорорів. Хочеться розповісти вам про ігри, які можуть мати різні жанри, але в якийсь момент ти потрапляєш на наступний рівень і розумієш, що от-от почне вироблятись будівельний матеріал відбуватися щось моторошне. Можливо, такі рівні проходяться не з першого разу через слабкі нерви, які активно випробовуються скрімерами. А можливо, з першого, але дуже швидко, щоб поскоріше піти з цього місця. Але як би то не було, цей рівень ви будете згадувати довго. Якщо хтось не грав у наступні ігри (всяке може бути), але плануєте пограти і боїтеся спойлерів – не читайте. Хто не хоче собі зіпсувати атмосферу під час проходження – також ігноруйте.

Bioshock – Медичне крило

Світ антиутопії – достатньо моторошне місце. Особливо коли антиутопія ця – підводна. І хоча Джек має із собою Арсенал зброї, надздібностей та поради Атласа, не можна не відзначити неспокійну атмосферу Медичного крила у місті Rapture. Колись білосніжний, а тепер брудний кафель, трупи, аномалії та криваві написи створюють легку атмосферу напруженості. Момент знайдення рушниці наврядчи когось може лишити байдужим. До всього цього додаються скажені мешканці міста та голова медичного відділення – божевільний пластичний хірург, доктор Штайнман, котрий лишає на шляху Джека літри крові.

Metro 2033 – Тунель з привидами

Вся гра студії 4A достатньо атмосферна. Чого варті лише прогулянка зачиненим тунелем з Бурбоном або атмосфера спустошеної Павелецької. Але не відзначити цю моторошну місію неможливо. Після втрати свого першого напарника, Артем зустрічає Хана, що забирає його зі станції Сухаревська. Щоб відірватися від переслідування, новий компаньон веде гравця через Примарний тунель. Від кожної сценки у цій місії по шкірі починають бігати мурахи. Чого вартий лише сміх дітей у трубах, а потім крики та поява примарних рук на екрані, котрі намагаються схопити героя та затягнути його. А момент проходу з Ханом повз захисників та перша зустріч із аномалією, коли повітря навколо починає вібрувати, мало кого лишить байдужим. Залишитися байдужим неможливо.

Half Life 2 – Рейвенхолм

Думаю, я почну з протиріччя, адже це якраз один із тих рівнів, де відірвані кінцівки та плями крові трапляються майже на кожному кроці, але ця місія багатьох гравців не лишила байдужими. Після атаки на Східну Мезу військами Альянсу, Гордон виявляється відрізаним від своїх друзів і мусить тікати через місто, яке колись було єдиним безпечним місцем для повстанців. Чому саме “Ми не ходимо в Рейвенхолм”, пояснень не дається. Навіть під час атаки Ілай старанно нагадує донці не йти через Рейвенхолм. Проблема міста виявляється на самому початку. Щойно Рейвенхолм, що довго лишався непомітним для Альянсу, був виявлений, по ньому провели масований обстріл хедкраб снарядами. Все населення міста перетворилося на зомбі. Саме через цей аналог пекла доведеться йти Гордону. Деякі зомбі нерухомо лежать і “старанно чекають”, коли гравець наблизиться до них. Поява з-за рогу мерця чи партії свіженьких хедкрабів здатна змусити пустити 5-10 куль повз ціль через неочікуванність такої зустрічі. Стогін зомбі та музичний супровід чудово доповнюють атмосферу мертвого міста. А від першої появи та криків швидких мертв’яків кров дійсно застигає в жилах.

Wolfenstein: Old Blood – Вульфсбург

Ні, ця гра не має моторошного рівня. Хоча, я неправильно висловився. Моторошних рівнів тут аж половина гри, адже Блазкович потрапляє в місто, яке через певний час перетворюється з Вульфбурга на Зомбібург. А все через те, що німці докопалися до чогось невідомого і ненароком полізли туди, куди керівництво лізти заборонило. Кількість зомбі, їх небезпечність та влучність також відіграють свою роль у тому, наскільки гравцям буде моторошно при проходженні цього рівня. Але вся страшна атмосфера винищується повністю одним лише гумором головного героя, котрий веселить гравця у момент апокаліпсису не тільки своїми висловами, а й діями.

Thief – Психіатрична клініка Мойри

Я, можливо, буду неправий, але це – найнеочікуваніша поява моторошного рівня. Для мене точно було саме так, адже я не грав у ігри трилогії і не знав, що там також був притулок, котрий при перезапуску серії розробники перетворять на покинуту психлікарню з аномаліями, привидами та мутантами. Крадій Ґаррет страждає від галюцинацій, у яких із ним спілкується його учениця Ерін. На самому початку гри вона гине під час спроби викрасти Первісний камінь. При пограбуванні Цитаделі та звільненні свого друга головний герой знаходить уламок каменя, що знов відправляє його в галюцинації. Під час спілкування з Ерін, вона каже Ґаррету відправитись до психлікарні Мойри, щоб дізнатися правду. Доки Ґаррет з другом пливуть до острова, де розташований заклад, головний герой отримує інформацію, що після нещодавнього повстання місцевість стала дуже тихою, і жоден човен, що відправлявся до острова, назад не повертався. Здається, що все це повинно пояснювати, що очікує на гравця. Але все одно, щойно герой заходить до двору закладу, одразу стає зрозуміло, що проходити цю місію буде складно. Вже в перші 20 хвилин гравець насолодиться звуками зістрибування та риком прямо позаду себе в той час, поки він намагається щось відчинити; пацієнти, які зникають безслідно, щойно ти відкриваєш двері в їхні палати, несподіване освітлення невеликих ділянок коридорів і таке інше. Особливо запам’ятовуються невидима аномалія у чоловічому відділенні, котра з моторошним звуком кидається на Ґаррета, щойно він наблизиться на необхідну відстань, та привид медсестри у жіночому, який буде постійно шепотіти щось та ходити на іншому кінці коридору. Для того, щоб повністю насолодитись атмосферою і зібрати достатню кількість буд.матеріалу обов’язково грати у якісних навушниках та з геймпадом, котрий вібрує при будь якій аномалії поруч з головним героєм.

 

 

R@tybor
R@tybor QA, геймер, гітарист, язичник, лучник.
Коментарі

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *