Dragon Age: Inquisition

maxresdefault1

«..у попередніх серіях..»

Ні для кого не секрет, що вже більше десятиліття поспіль, найкращими іграми в жанрі RPG нас тішать дядьки із холодної  Канади, а саме студія BioWare. Фентезійна сага за їх авторством –  Dragon Age, займає особливе місце в жанрі. Перша її частина , Dragon Age: Origins, після виходу на публіку в 2009 році, одразу запала в серця мільйонів геймерів, і разом з тим підняла планку якості фентезійних RPG-проектів на досить високий рівень. Прописані до дрібничок образи персонажів, глибокий сюжет із низкою розгалужень, альтернативні кінцівки мало не кожного квесту із обов’язковими моральними дилемами, поєднання хардкорно-олдскульного тактичного геймплею та «сучасного» екшн-рпг – гра затягувала з головою. І це лише маленький список досягнень Dragon Age: Origins.

Через 2 роки, після такого вдалого епосу про героя Ферелдену та зло, з яким він боровся, виходить сиквел, Dragon Age II. І тут стається неймовірне – хоч критики, в цілому, залишились задоволені і високо оцінили гру, більшість фанатів серії та прості «середньостатистичні» геймери й досі продовжують матюкати BioWare за «абсолютний провал в серії», «повне гівно, а не очікувану гру».  Зізнаюсь чесно, сам я повністю пройшов цей суперечливий сиквел, проте явного бажання знищити усіх Байоварівців та їх родини після цього в мене дивним чином не виникло.

Так, в DA II містичним образом зникли, чи не планувались зовсім, багато хороших напрацювань та концепцій із оригінальної частини. Довіку пам’ятатиму мізерні, в порівнянні з Origins, розміри усіх доступних локацій, «шокуючо-абсолютно- однакові» інтер’єри кожного доступного будинку, печери, до болю однотипні квести, які доводилось виконувати в примусовому порядку,спрощені діалоги та втрату багатьох тактичних фіч. Одним словом, з проектом відбулось нищівне оказуалення, навіть зміни у візуальному стилі натякали на це. Та разом з цим, були і моменти, на які мало хто, на жаль, звернув увагу, мабуть – під тиском мінусів та нестиковок проекту із їх реальністю. Хороша фентезійна історія, з наявністю великих та незначних сюжетних розгалужень та вибору нікуди не поділась, а більшість нових цікавих ідей просто не змогли реалізувати повністю. Звісно, сиквел «зірок з неба не хапав», проте і не заслуговує, на мою думку, того величезного шквалу критики і дорікань, що на його виплеснули хейтери.

«Дивіться, оптиміст! Вимираючий вид. Я наче зустрів єдинорога! (Доріан Павус)»

dc9e91ac15f6f4cce028991a90a6fbd8Після всього цього розробники вирішили провести кардинальну роботу над помилками вже в третій частині гри, прислухались до скарг та побажань геймерів, проте орієнтуючись знову ж таки на більш казуальну – консольну аудиторію, із технологічним Frostbite 3 в якості рушія та заточкою на next-gen коснолі.  Нам пообіцяли довести до розуму всі ідеї сиквелу, повернути частину хардкорних елементів Dragon Age: Origins, величезний ігровий світ із гігантськими локаціями і цілих 100+ годин на проходження основного сюжету, та усіх побічних квестів. І ось, через цілих довгих 3,5 роки на прилавки магазинів та у консолі/комп’ютері геймерів вривається триквел – Dragon Age: Inquisition. Попутно завойовуючи прихильність  та досить позитивні оцінки критиків, гра на диво збирає теплі відгуки більшої частини ігрової аудиторії.

А дещо менша частина цієї ж аудиторії продовжила свій епос «невиконаних обіцянок, втрачених надій, даремно витраченої купи грошей, однотипних локацій та квестів, провального сюжету».  У мережі можна зустріти тисячі коментарів із приблизним змістом «мене не затягнуло, повна лажа», або «нудні, величезні локації, не можу себе змусити пройти», «занадто висока ціна для такого гівна» і тому подібне.

Особисто я очікував даний проект мало чи не з самого анонсу – надто переконливо клялись розробники що виправлять усі свої помилки, та спокутують  провал сиквелу.  Та й ідея величезних, доступних для дослідження ігрових локацій мене приваблювала – для серії це було новинкою, а від сірості Скайриму з награними 400 з зайвим годин, мене вже добряче нудило. Як добропорядний геймер, я передзамовив гру, віддавши за це досить значні на той час (ех, доллар по 13) кровні 370 гривень (дякую щедрому Uplay-shop). Прагнучи відбити кожну потрачену копійку хорошими враженнями, я з головою поринув у дану гру на цілих 2 місяці.

Чи справді Inquisition є «ідеальною Dragon Age» та дійсно хорошою роботою над помилками? Ще до прочитання вами повністю даного огляду, я щиро скажу ТАК. Адже, витративши на повне проходження кожного сантиметра гри, рівно 165 годин реального часу, я ні на секунду не пожалкував про це. Тому я постараюсь максимально передати вам особисті враженні від цієї довжелезної подорожі Тедасом, і обов’язково розповім, за що я зненавидів, і полюбив Dragon Age: Inquisition – найкращу, на мій погляд, рольову гру 2014 року, та достойне завершення цієї фентезійної саги.  Влаштовуйтесь зручніше, адже розказати мені є багато чого. Високошановані герцоги та герцогині, Інквізитор прибув на бал.

«Якщо хочеш змінити світ, краще приступай до цього негайно. Роботи у тебе буде по вуха. (Старший чародій Торін)»

DragonAgeInquisition 2015-02-08 18-13-33-73
О, Трандуїл!

Не дивно, що історію триквелу не обійшов стороною фірмовий епічний пафос BioWare, ви – головний герой, раніше нікому невідомий, зненацька «БУМ» і відтепер ви – обраний, отримуєте надприродні здібності, і повинні зупинити древнє зло та врятувати світ, збираєте команду для самовбивчої місії (так, Шепард ,тсс, це було зайвим), бла, бла, бла. Хоча, не зовсім так, і декілька відмінностей від загальної концепції сюжетів майже усіх RPG «біоварів» все ж-таки тут присутні.

Зауважу відразу, хоч і головний герой, як і більшість його союзників та супротивників – салага серії, проте сюжетно Inquisition кровно та нерозривно пов’язана із попередніми частинами. Для повного розуміння подій гри я настійливо рекомендую пройти DA Origins та DA ІІ, або хоча б, «на крайняк», ознайомитись із ключовими подіями попередніх частин саги. В противному випадку, новачок в серії не зрозуміє, що за купа сюжетного гівна, пов’язаного із якимись магами та храмовниками, що запекло воюють між собою, ненароком виллється йому на голову, а цей конфлікт минулого  є чи не одним з найважливіших сюжетних моментів, наряду із вигнанням Сірих Стражів та їх подальшою діяльністю, а також такими цікавими особистостями, як Герой Ферелдену, та Хоук.

Благо, для новачків,і не тільки, розробники придумали досить цікавий інтерфейс під назвою Dragon Age Keep, що представляє собою такий-собі «кишеньковий» браузерний редактор вашого персонального світу Dragon Age. І хоча від стандартного переносу файлів збереження у третю частину розробники повністю відмовились, Keep вміє зчитувати ці файли, правда лише у випадку, якщо на вашій совісті не лежить проходження піратських копій попередніх частин. Дане зчитування власне і потрібне для того, аби з ключових подій, моральних виборів та нелегких рішень, які ви приймали під час вашого проходження, Keep побудував модель ігрового світу, для подальшого експорту в Inquisition.

dragon-age-inquisition-how-to-get-cassandra

І навіть якщо ви все-ж виявились тим-самим нечистим на руку поціновувачем саги у версії торрент-едішн, або ж ніколи не чули про DA Origins Чи DA II, чи навіть вам не сподобається та модель, яку запропонує редактор на основі аналізу ваших проходжень, в Keep і для таких гравців знайдеться вихід. Система редактора містить у собі доволі гнучкий, емм, редактор, призначений власне для побудови моделі світу по шматочкам, від акту до акту сюжету кожної з частин серії. Тут ви зможете заново пройти майже через кожен моральний вибір, ключовий момент, чи якусь незначну дилему, наприклад, чи залишили ви життя такому-то громадянину в такому-то квесті DA Origins. Зробили не правильний вибір у минулому? Не біда – Keep з радістю «очистить» вашу карму і запропонує «альтернативний допис для вашого досьє».

Якщо раптом ви забули, чи взагалі незнайомі з подіями попередніх частин, в Keep вам буде запропоновано переглянути декілька роликів, що досить стисло, проте інформативно, передають зміст цих подій. На мій погляд, введення такої системи є досить оправданим та корисним ходом з боку розробників. «Підчищення» чи створення з нуля схеми ваших файлів збережень це звісно один плюс. А от найбільшу вигоду ви відчуєте вже в самій грі. Саме тут я скажу вам про одну з досить-таки негативних сторін триквелу – розробники чомусь не наділили сюжет третьої частини такою ж великою кількістю моральних дилем із безпосереднім впливом на сюжет, як це було в тій же Origins. Звісно такі ситуації в Inquisition присутні, проте більшість із них матимуть сумнівні, або ж взагалі невидимі чи нецікаві для вас наслідки під час проходження та в кінці історії гри.

І тут випливає, єдине можливе виправдання такій журбинці – події триквелу в більшій мірі побудовані саме на наслідках практично усіх ключових сюжетних моментів попередніх частин, включаючи навіть сюжетні DLC: Awakening – до першої частини, та Legacy до DA II. Хитрі розробники мовби змушують вас все ж таки перепройти весь контент, що має відношення до Dragon Age, аби у повній мірі зрозуміти сюжет триквелу. І я не бачу нічого поганого в такій «багатокроковочці» – на мій погляд опановувати історію Inquisition окремо від цілої саги є форменним кощунством.

Оскільки, «Інквізиція» планувалась саме як логічне завершення ігрової саги, тому можна цілком припустити, що всі найважливіші для «глобальної» історії саги вибори вами були уже зроблені, а триквел є великим і масштабним наслідком усього цього. Мабуть, розробники все ж проаналізували резонансне завершення трилогії Mass Effect і вирішили так не ризикувати з Dragon Age. Тому, на виході отримуємо цілком логічні наслідки та завершення ланцюжка подій, що прокотились Тедасом  до початку сюжету Inquisition, а також, пробачте за міні-спойлер, позбавлену ефекту незавершеності кінцівку триквелу, що розставить усі крапки над «і» та залишить мінімум питань після завершення.

“Як же мене дістали ці маги і храмовники…” (Варік  Тетрас)

DragonAgeInquisition 2015-02-11 01-20-01-63

Після створення та експорту вашої моделі ігрового світу з куртизанками та місцевими карточними забавками, ви отримаєте благословення усіх старих та нових богів всесвіту гри, і поринете з головою в події «Інквізиції». Як я вже наголошував, для повного розуміння усіх сюжетних перипетій – рекомендую все ж ознайомитись із тим, що відбувалось в світі Тедасу до подій триквелу.

Історія бере початок через кілька років після закінчення подій Dragon Age II. Повстання магів та протистояння з храмовниками, що розпочались в місті Кірквол не без участі протагоніста сиквелу, Хоука, плавно перетекли у кровопролитну громадянську війну. Аби покласти цьому край, Верховна жриця Джустінія, голова адрастіанської церкви, скликає мирні переговори – Конклав, на який згодились явитись обидві сторони протистояння. Серед них, звісно ж, був і наш новий протагоніст, в подальшому буду називати його Інквізитор. На конклаві «Все пішло не так», внаслідок вибуху з невідомих причин гинуть майже всі учасники, окрім головного героя, а в небі утворюється гігантський портал, так званий розлом в завісі, через який на землю починають валити орди демонів. Можна зразу припустити, що на нас чекає чергова банальщина про порятунок світу, проте вся суть в деталях, не слід робити поспішних висновків.

Страждаючий пост-травматичною амнезією Інквізитор невдовзі вияснить, що отримав незрозумілу силу у вигляді мітки на руці, яка здатна закривати подібні розломи.  Залучившись підтримкою нових, та давно відомих старих знайомих, новоутворена «банда» відроджує древній орден – «Інквізицію» з метою захистити потріпаний постійними війнами Тедас, а з ним і весь світ, від пришестя сил зла. Ось тут і починається весь рок-н-рол. Через «мітку» та нові здібності, протагоніста одразу ж величають обраним та «посланцем самої богині Андрасте», покликаним зупинити сили зла. З цього моменту починаються нелегкі трудові будні вашої інквізиторської діяльності, на якій і базуватиметься більша частина подій гри.

dragon-age-inquisition-how-to-get-varric-640x800Через декілька годин сюжету, банальна історія, закладена на основі вічного протистояння магів та храмовників Тедасу, а також пробудженню того самого древнього З.Л.А, набуватиме все більше деталей. Якщо ви пам’ятаєте всі особливості та моменти сюжету попередніх частин, то обов’язково зрадієте появі цікавих камео, зустрінете багато старих знайомих в найбільш неочікувані моменти історії, а також тим чи іншим способом зіштовхнетеся з наслідками саме ваших рішень, навіть прийнятих під час проходження не найголовніших квестів попередніх частин серії.

На фоні сотні годин досліджень гігантських ігрових локацій та нудних, однотипних побічних квестів, сюжетна складова є чи не найсильнішою стороною триквелу, якісно виділяючись серед більшості відомих рольових ігор. При тривалості в цілих 30-40 годин лише чистих сюжетних квестів, кожен із них не триває більше 1-2 годин та є абсолютно унікальним, збалансованим та виваженим шматочком історії, без нудних локацій, сюжетних тупиків, чи будь-чого, здатного викликати приступи нудьги та повне небажання закинути проходження гри на невизначений термін, та стерти її з жорсткого диску.

Проте, окрім сюжетної складової, в грі є своя ціла екосистема побічних квестів, мікро-менеджменту, крафту та всіляких обов’язків інквізитора, що і збільшують загальну тривалість  повного проходження гри аж до 100-150 годин реального часу. Така гігантська тривалість є досить великою навіть для мірок «епічних RPG», не кажучи про звичайні 10-годинні шутерки. А щоб втримати будь-якого геймера протягом такого часу – гра повинна мати відповідну кількість цікавого контенту, про який ми поговоримо далі. І цей контент є найбільш суперечливою складовою гри – адже саме через нього я міг запросто «обісрати» Inquisition, як більшість «великих коментаторів і онлайн-критиків», та вліпити їй, скажімо балів 7 за хороший сюжет, але пустий і сповнений нудьги ігровий світ із нецікавими та однаковими квестами. Та про все по-порядку.

«12 друзів Інквізитора»

DragonAgeInquisition 2015-02-12 05-13-33-14Справа інквізитора нелегка, тому завжди корисно мати під боком хороших друзів та союзників. Трьох з них, незмінно, можна завжди тягати з собою на великі сюжетні звершення, або прості вилазки з метою дослідження локацій, поширення впливу Інквізиції на різноманітні регіони Тедасу, та скорочення популяції усіляких демонів, породжень темряви, драконів та інших представників місцевої «ліги зла».

Допомагати нам в усіх нелегких справах та сюжетних перипетіях буде невеличка компанія абсолютно різноманітних персонажів. Деяких з них ви, мабуть, уже десь зустрічали або дуже добре пам’ятаєте – мова йде про хитрого та красномовного гнома Варріка Тетраса, вірного супутника Хоука в Dragon Age II, а також щасливого власника єдиного на весь Тедас навороченого кастомного арбалету – Б’янки. Войовнича жіночка, що допитувала Варріка в офф-топних моментах сиквелу – храмовник-шукач, спортсменка, комсомолка – Касандра Пентагаст, також приєднається до вас з самого початку гри, як і таємничий маг-відступник Солас. Саме ви і ця трійка станете основними ініціаторами відродження того самого великого ордену Інквізиції.

Серед інших напарників, абсолютно різні, проте об’єднані спільною ідеєю, колоритні та харизматичні  воїни, найманці,  на зразок могутнього кунарі – Залізного Бика та однієї з найкумедніших персонажок евер – ельфійки Сери, що знайде розривний коментар на будь-яку ситуацію чи подію. Побитися з Інквізиторм пліч-о-пліч випаде честь і Сірому Вартовому у відставці, і духу милосердя в тілі молодого пацана, та навіть тевінтерському магу-гомосеку, що частенько буде приставати до протагоніста чоловічої статі, будьте обережні! Всього за гру до вас приєднається 9 напарників – по 3 від кожного класу, зі своїми унікальними спеціалізаціями та іменним спорядженням. На низьких рівнях складності гри, зазвичай, вибір союзників для вилазки буде залежати від вашої персональної симпатії. А от на вищій складності вам доведеться добре думати, кого саме взяти на конкретний сюжетний квест чи локацію, відштовхуючись від того, які саме навички ви обирали для союзників під час прокачки, їх унікальних спеціалізацій та класу спорядження. Слід добре думати, адже лише правильний підбір союзників гарантує вам успіх в складних битвах, особливо з вискорівневими ворогами, босами та драконами.

dragon-age-inquisition-how-to-get-blackwall-640x800Окрім сопартійців, на службі Інквізитора буде і трійка радників, котрих, на жаль, не випаде нагода взяти з собою на квести. Кожен з радників буде таким-собі завідувачем конкретного відділу Інквізиції. Наша стара знайома з Origins, руда бестія Леліана буде командувати усіма шпигунами і партизанами, та очолить розвідку. Ще один добре відомий персонаж, лицар-храмовник Каллен, очолить армію. Ну і зовсім новий персонаж, давня подружка Леліани – жіночка з французьким (пробачте, Орлесіанським) акцентом, Жозефіна, котра виконує роль такого-собі PR-менеджера з простим людом та знаттю, а також офіційного консула та представника Інквізиції.

Через кілька годин проходження гри можна легко помітити, наскільки масштабна робота була проведена в процесі створення того чи іншого персонажа та моделювання його поведінки під час різних ситуацій. Кожен з супутників чи радників – це прописані до дрібних деталей персонажі, зі своїми цікавими історіями, загадковим минулим, прихильністю чи антипатією до кожного з аспектів сюжету, та окремих вчинків і рішень, що вам доведеться приймати. Крім того, з розповідей кожного супутника можна дізнатись усю його розгорнуту біографію, цілу купу інформації про всесвіт Dragon Age та його мешканців і загадкові явища. А такі затишні бесіди за чаркою Тедаського винця можуть реально відбирати у вас до години часу, в перервах між сюжетними квестами чи полюванням на драконів.

Як і в попередніх іграх серії, вашу таку собі шкалу добрих і поганих вчинків тут заміняє реакція кожного з супутників на ці ж ваші вчинки. Одні будуть їх схвалювати, інші засуджувати. На основі цих реакцій, як і на основі ваших порад чи обраних варіантів вирішення тих чи інших питань, будуватиметься прихильність супутників до протагоніста, що в подальшому може також вплинути на їхню поведінку в різних ситуаціях і на наявність певних секретних варіантів відповідей у діалогах, а при достатньому рівні «респекта» відкриватимуться і окремі ланцюжки доволі цікавих квестів від супутників. Ще одним цікавим моментом є те, що наслідки ваших діалогів з супутниками, та обраних під час них варіантів розвитку подій, можуть запросто аукнутись вам на протилежному кінці гри, тому слід завжди 10 раз обдумувати кожен хід, рішення, чи пораду вашим бойовим товаришам.

Про любовну лінію розробники також не забули – практично з кожним супутником та радником можна завести роман, в залежності від статі протагоніста, проте не забуваємо і про толерантність BioWare до бісексуалів та одностатевих вподобань. При наявності достатньої прихильності збоку вашого «об’єкту пристрасті», ви матимете змогу розпочати з ним роман, з одними може бути простіше, а для інших доведеться виконати певні умови, на кшталт окремих «романтичних» квестів, побитися за серце дами на дуелі чи принести рідкісне серце виверни. Інколи ви навіть зненацька можете викликати ревнощі в інших персонажів, або зненацька розірвати стосунки, якщо ваша половинка діставатиме дурними проханнями, і пошуками щастя в іншій хаті. А ви думали інквізиторські будні це лише драконів вбивати та долю імперій вирішувати? пфф.

«На будь-якій великій війні є свої герої. Мені просто цікаво, яким будеш ти..» (Солас)

DragonAgeInquisition 2015-02-03 14-39-19-71
Мій Інквізитор

Як і будь-яка поважаюча себе RPG, Inquisition пропонує на старті зайнятись вибором та кастомізацією зовнішності вашого протагоніста. Обрати можна стать, з-поміж декількох основних рас – людей, гномів, ельфів та кунарі, та трьох основних класів – воїн, розбійник чи маг, із відповідними для кожного з них ланцюжками скілів та перків, а також строго визначеним озброєнням та обладунками. А от для кастомізації зовнішності персонажу – сила силенна можливостей, від розміру та кольору бороди та усіляких шрамів і татуювань. Звісно, не The Elder Scrolls з її десятком різних рас, купою варіантів кастомізації та велетенськими деревами класів та навичок, проте як для серії Dragon Age в триквелі  видно явний прогрес в даному напрямку. А враховуючи, що за картинку тепер відповідає «графониста» технологія Frostbite 3, на виході можна отримати доволі приємне та реалістичне обличчя, що не викликатиме приступи первісного страху.

Геймплей триквелу, загалом, виглядає як майже ідеальний сплав першої та другої частини із правкою на величезні розміри ігрового світу та загальну епічнісь та пафос гри. Світ став більш «відкритим», від тісних коридорів та приступів клоустрофобії в сиквелі геть відмовились, замінивши їх окремими локаціями, кожна з яких розміром містить в собі весь Кірквол із його підземеллями і однаковими хатами. Щоб без проблем подорожувати ними, розробники нарешті додали в гру таку НАДЗВИЧАЙНУ можливість, як стрибки ! Саме так, вперше в іграх BioWare, ви можете стрибати туди-сюди, та захоплювати на благо інквізиції кожен пагорб, пеньок, стіл та табуретку. До інших ноу-хау додався і кінний транспорт – від мастистих скакунів до шляхетних рогатих галл і всіляких мутантів-драколісків, чого і Скайриму не снилося.

dragon-age-inquisition-how-to-get-the-iron-bull-640x800Вигляд інтерфейсу, керування та більшість геймплейних особливостей було заточено під консолі, на які, в першу чергу і орієнтується серія, починаючи з Dragon Age 2. На щастя, розробники все ж спромоглися не оказуалити гру нанівець, повернувшись до багатьох концепцій першої частини, особливо це стосується бойової системи. В перервах між дифелядами на імператорських балах, п’яними дебошами в тавернах з бойовими друзяками і прогулянками Тедасом, або і під час них, інквізитору та його соратникам частенько доведеться розчохляти мечі і посохи. За виключенням незначних змін, суть бойовки в Inquisition залишилась тою ж – ви або заклікуєте на смерть опонентів ударами типу «ПЕКЕЛЬНИЙ ЗЕМЛЕТРУС», або закляттями з викликом блискавок, метеоритного дощу, крижаної хурделиці, знижок в супермаркетах та падінні курсу валют. Вибір доступних навичок, супер-прийомів та заклять значно урізали, проте він все ще є досить варіативним, з орієнтуванням знову ж таки на конкретний клас персонажу, та вподобаний вами стиль ведення гри.

Результатом кропіткого переосмислення розробниками балансу битв можна вважати як чіткий і строгий розподіл навичок між конкретними класами, так і вразливість кожного ворога до конкретних видів атак чи стихій. Це спонукає багато часу проводити за вивченням можливих варіантів зачарування зброї стихійними чи специфічними рунами, а також апгрейди обладунків для захисту від конкретного дамагу, чи то магії відступників та венаторі, чи вогняного подиху драконів. Навіть максимально прокачаний маг із здатністю підпалювати все живе на кілометр локації не завдасть ані найменшої шкоди вогняному демону, або ворожому магу з аналогічноми здібностями. А без мага із сильним захистом, бар’єрами для всієї команди, чи того ж танка з оборонними скілами, ваш беззахисний сквод протримається недовго. В цьому плані гра не робить ніяких поблажок, намагаючись привчити гравців ретельно обирати варіанти комплектування вашої команди спеціалістами у різних сферах ведення бою, а також грамотно розподіляти зароблений XP лише на корисні вам скіли. Тому, навіть при грі на низькому рівні складності, якщо ви з криком «прорвемось», рандомним набором сопартійців та найпершим потрапившим під руку дрючком будете намагатись зачистити кожну локацію від усіх неприятелів, такі «героїчні» вилазки можуть закінчитись доволі швидко і трагічно.

Ще одним хорошим в плані геймплею рішенням, було повернення в гру тактичного режиму,  максимально приближеного до такого ж у Dragon Age: Origins. В певний момент бою ви можете поставити гру на паузу і роздати усім команди. Тут в пригоді стане і можливість змінити стандартну камеру гри на ізометричну. А далі – сміливо наказуйте вашому магу застосувати захисні бар’єри, лучнику атакувати ворожих стрілків, а розбійнику із прокачаним стелсом прокрастись за спини ворогам. Саме в позиціонуванні ваших бійців стосовно конкретних видів ворогів, і можливості в критичний момент різко змінити тактику бою для кожного окремого вашого бійця і заключається головна користь тактичного режиму. А ще без нього вам буде надзвичайно важко в поєдинках з високорівневими босами, про гру на «хардкорі» без тактичної паузи можете і взагалі забути, якщо ви не мазохіст, і не пройшли обидві частини Dark Souls із спокійними нервами.

А от така несподіванка, як відсутність заклинань лікування та строго обмежена кількість будь-яких настоянок та припарок , додасть певної хардкорності битвам, навіть, якщо вам не вистачило сміливості обрати важкий рівень складності. Такий підхід до геймплею змусить добряче обдумувати кожен крок, грамотно обирати комбінації атакуючих прийомів, добре підбирати обладунки та їх апгрейди, а також не забувати про тактичний режим, особливо під час найскладніших баталій.

«А зараз XZIBIT прокачає вашого Інквізитора»

DragonAgeInquisition 2015-02-09 02-29-54-54Власне «рольову складову» в Inqusition можна умовно поділити на 2 великі ланки – прокачка рівня та навичок персонажів, і система впливу та рейтингу Інквізиції. Якщо з першою ми уже мали справу як в попередніх частинах серії, так і приблизно в кожній схожій рольовій грі, то система «впливу Інквізиції» штука зовсім нова в DA, і з деякими схожими аспектами ви могли уже зустрітись в Mass Effect 3.

З рівнем персонажа і навичками, наче все зрозуміло – після прочитання різноманітних книг та щоденників, виконання квестів та вбивства усіх живих та не живих ворогів інквізиції накопичується «експа». Заробили достатньо – Level UP, приріст до характеристик (сила, хитрість і т.д) і +1 бал скілу, який витрачається на прокачку, власне, скілів чи перків. Проте, з вибиванням XP на цей раз не все так просто, адже розробники потурбувались, щоб рівень більшості з ворогів ріс відповідно до вашого. Таке нововведення суттєво збільшує складність гри та варіативність геймплею – навіть прокачавшись «по-максимуму» ви ніколи не будете відчувати, що ваші супротивники будуть занадто слабкими, та вирубуватись з одного помаху мечем, особливо на «важкій» складності гри.

Проте, дана система має і певні обмеження, прив’язані до локацій, які можна поділити на низькорівневі (з ворогами до 11 рівня), середнього (11-16), високого (16-19) та найвищого (19+) рівнів складності. За вбивство сильніших ворогів вам буде начислятися дуже багато XP. Після досягнення вами 11 рівня – кількість отриманого досвіду за вбивство ворогів відповідного рівня буде падати з кожним левел-апом.  А коли ваш рівень буде на 5 більшим за рівень ваших ворогів – начислення XP взагалі не буде відбуватись. Сутички з такими супротивниками стануть позбавленими смислу та просто нецікавими, а в залежності від стилю проходження, вам доведеться частенько терпіти такі приступи нудьги. Інша справа – це битви з високорівнеми супостатами та босами, котрі навіть будучи хоч на 1 рівень вищими за вас, представлятимуть смертельну загрозу для непідготовленої  команди Інквізитора, особливо на важкому рівні складності гри.

Із доступними скілами та навичками ситуація теж доволі неоднозначна. Їх стало на порядок менше в порівнянні з попередніми частинами, проте для кожної навички можна прокачувати додаткові ланки. Будь який клас має 4 ланки навичок, без жодних повторень між класами, що робить кожного члена команди по-своєму унікальним. Також в кожного вашого сопартійця буде своя власна вузька спеціалізація – потрошитель чи храмовник для воїна, бойовий маг або некромант для чаклунів і т.д. Вам запропонують обрати одну із трьох доступних для класу вашого протагоніста спеціалізацій, і такий вибір, знову ж таки, раджу ретельно обдумати і зважити. Та навіть якщо ви зрозумієте через десяток годин геймплею наскільки сильно ви помилились із розподілом навичок – не біда, вам всього лиш доведеться придбати амулет для перерозподілу, який в необмеженій кількості доступний у вашого персонального коваля. Така фіча не тільки дасть вам другий шанс, але й дозволить кілька разів за гру кардинально змінити ваш стиль ведення бою і освіжить геймплей.

«Ласкаво просимо до Інквізиції»

DragonAgeInquisition 2015-02-05 04-50-51-36Діяльність новоствореного та перспективного ордену не обмежується лише перемогою над всесвітнім злом та порятунком усього Тедасу від нього. Спочатку ви лише будете простим солдатом, із поправкою на те, що ви є потенційним рятівником усього сущого. Якщо пригадати, кожен з протагоністів найвідоміших проектів BioWare, як і серії Dragon Age, обов’язково мав свою власну базу, чи сховище. У командора Шепарда була Нормандія, Реван із KOTOR літав на Ебонітовому Яструбі, герой Ферелдену переводив дух в невеличкому таборі, а Хоук мешкав у квартирі матері в Кіркволі. У триквелі розробники вирішили не розмінюватись на дрібнички і мислити масштабно. З прогресом сюжету невеличкий табір, де власне і відродиться орден, передислокується у величезний замок Скайхолд, а ви, його новий власник, візьмете на себе честь керувати цілою Інквізицією. У ваших руках буде доля цілої Інквізиції, кожного її учасника, кожного підрозділу та інстанції. Ось тут можна буде розважитись на повну котушку, особливо проводячи суди над різними ворогами інквізиції, зрадниками чи простими полоненими. Вибір слід робити мудро, адже будь який засуджений вами може з однаковим успіхом відправитись на гільйотину в потіху натовпу, або бути завербованим в агенти інквізиції.

dragon-age-inquisition-how-to-get-vivienne-640x800Окрім справедливих судів, вербовка в агенти може проводитись під час виконання певних квестових умов, або завдяки красномовності когось із ваших сопартійців. Один агент дає один додатковий бал в системі «впливу Інвізиції». Тут і випливає друга ланка прокачки, про яку я згадував вище. Під час вашої суспільно-корисної діяльності, виконання різних побічних квестів і завдань, від збору ресурсів  до сюжетних місій, паралельно з балами XP, вам будуть начислятись так звані «бали впливу». Щоразу вам знадобиться певна їх кількість для розблокування сюжетного квесту чи нової локації, таким чином мотивуючи на проходження хоча б певної кількості побічних завдань, які, нагадаю, є одноманітними і неоригінальними. Тому, мабуть, частково ця система впливу служить саме для штучного розтягування часу, потраченого на проходження гри.

А ще, за аналогією з ростом рівня персонажа, накопичення балів впливу буде піднімати і рівень рейтингу вашої Інквізиції. Прокачати ваш орден можна максимум до 20-го рівня, отримуючи  протягом цього бали рейтингу, які можна буде також витратити на додаткові покращення, а для розблокування деяких з них вам треба буде ще й завербувати відповідну кількість агентів. Наприклад, доволі корисно буде відкрити нові варіанти відповідей в діалогах, отримати додатковий приріст XP при читанні книжок, збільшити місце в інвентарі чи кількість пляшечок з настоянками. З доступних покращень будуть також знижки та можливість покупки рідкісних товарів у купців, або навички необхідні при дослідженні територій і алхімії.

В обов’язки керівника Інквізиції також буде входити і видача завдань для ваших радників. Для цього ви можете в будь-який момент зібрати термінову нараду в штабі, де за круто стилізованим бойовим столом із мапою Тедасу ви будете обирати сюжетні квести, витрачати бали впливу на розблокування нових регіонів, а також відправляти радників на виконання різноманітних справ. Такі квести є автоматизованими і виконуватимуться в реальному часі, на зразок місій «помічника» Assassin’s Creed Unity. Особливої користі більшість із них не принесуть, крім звісно ж збагачення казни, додаткових очок впливу, чи рідкісних рун та унікальної зброї. А ще ви можете відправляти радників на збір ресурсів для крафту, замість вашої лінивої інквізиторської дупи.

«50 відтінків Тедасу»

DragonAgeInquisition 2015-02-03 14-39-05-23

Очевидно, розгромна критика Dragon Age 2 за її малесенькі, ідентичні до кожного квадратного сантиметра локації, з постійним респауном мобів в однакових місцях, добряче вплинула на розробників. Робота над помилками не змусила себе довго чекати. В Inquisition, після першого ж сюжетного регіону обіцянки BioWare щодо «по-справжньому гігантських» локацій та масштабного ігрового світу, втілюються у життя. Окрім сюжетних перипетій, поширювати вплив інквізиції доведеться на добрий десяток найрізноманітніших куточків імперії Орлей та королівства Ферелден, де відбувались події DA: Origins.

Пригоди постійно будуть кидати Інквізитора та його команду в абсолютно різні пейзажі та місцини. Тут вам і мальовничі простори Священної рівнини та лісів долійських ельфів, загадкові болота і штормові береги, суворий та морозний Емпрі Дю Ліон – гніздище найгрізніших вищих дракониць, по-справжньому «безкрайні» пустелі західних кордонів Орлею, кожна з цих місцевостей була створена з любов’ю до найдрібніших деталей. Ви не знайдете жодної однакової печери чи кинутого маєтку з привидами і нечистю, а мальовничі краєвиди і повні різноманітних небезпек кожної із запропонованих локацій прямо-таки змушують досліджувати їх сантиметр за сантиметром.

Скоротати десятки годин в перервах між основною історію можна за проходженням різного роду побічних завдань та дослідженням локацій на предмет корисних матеріалів для крафту, чи просто з метою вибивання жаданого XP із всілякої живності та демонічних гостей із потойбічного світу, «тіні». В останньому полягає одне з найпоширеніших, та дуже швидко набридаючих «призначень» новоспеченого Інквізитора – закриття розломів, з яких на вашу голову будуть вилазити всілякі демони. Добре, що розробники хоча б не полінувались ввести в гру величезну кількість різних ворогів, що весь час будуть створювати геморой на вашу інвізиторську дупу.

dragon-age-inquisition-how-to-get-cole-640x800Зненацька, на лиху долю Тедасу випало вторгнення демонічних сил, пробудження породжень темряви, фанатичні Венаторі і поїхавші з глузду храмовники, із передозуванням ліріуму та побічними мутаціями. Про ешелони всіляких голодних вовків, ведмедів, гігантських павуків і унікальних для кожного регіону представників фауни я вже мовчу. Одним словом, для заточених мечів і сокир Інквізиції робота завжди знайдеться.

Також, в кожної локації буде свій міні-сюжет із набору побічних квестів. Тут різноманітності, на жаль, шукати не має змісту – квести з розярду «знайди-вбий», «подай-принеси», врятуй мешканців селища від прокляття нежиті, демонів, заражених скверною храмовників, чи просто диких звірів. У порівнянні з тим же сиквелом, другорядні завдання все-ж додали невеличкої варіативності, і ніхто не відкидає користі від отримуваних за них в результаті поінтів впливу та XP, проте розробникам варто було б повчитись на серії The Witcher, де такі квести іноді були цікавішими за деякі сюжетні. Іншої користі, на жаль, від систематичного виконання подібних доручень розробники не передбачили.

Проте, я все ж маю одну пораду для людей, які після кількох годин систематичного виконання одних і тих же завдань по закриттю розривів, зачистці кожного сантиметру локацій та іншим заняттям – спробуйте не зациклюватись на одній локації і на одних і тих же завданнях, систематично відвідувати Скайхолд для нових бесід із сопартійцями і роботі в кузні, а також чергуйте сюжетні квести із побічними локаціями. Все-таки розробники придумали багацько різновидів їх, а гравці зазвичай роблять основну помилку, прискіпливо обстежуючи кожну локацію. Якщо слідувати мої простій пораді, приступи нудьги будуть зустрічатись дедалі рідше.

«Інквізитор Джонс: у пошуках втраченої каменюки»

DragonAgeInquisition 2015-02-10 19-09-30-21

Лише одним зачищенням локацій від нечисті різних масштабів та надокучливими квестами, 100-годинні пригоди вашої компашки зовсім не обмежуються. При бажанні можна закріпити вплив Інквізиції в деяких регіонах, скажімо, захопивши пару-трійку фортець або розбити табори інквізиції в стратегічно важливих точках на карті. Кожне з цих місць слугуватиме точкою привалу, для поповнення мізерних запасів настоянок, отримання завдань по добуванню ресурсів від інтенданта інквізиції, або ж просто перевести дух між втомленими прогулянками місцевістю.

Завдання інтенданта, під шляхетною метою «геодослідження регіону» чи поповнення запасів човнів, зброї та інших запасів для потреб Інквізиції, ховають за собою банальний збір необхідних корисних копалин або рідкісних трав. З виконання цих доручень також передбачена винагорода поінтами впливу, проте ці місії, як і розбиття таборів, томна зачистка регіонів від демонських розломів – лише намагання виправдати згаяний вами час.

Між тим, користі від збору ресурсів також ніхто не відміняв. Безкінечні поклади різноманітних камінчиків, від простого заліза до рідкісного сильвериту, а також близько 22 різновиди трав та рослин, необхідних для крафту та алхімії, зустрічаються на кожній локації. Деякі з них більш поширені, деякі можна знайти в одиничних екземплярах в трудно доступних і темних куточках. А враховуючи, як швидко у вас будуть розходитись настоянки, та досить значну кількість певних ресурсів, необхідних для крафту навіть простого обладунку, ходити в дослідницько-видобувничі експедиції доведеться часто. Окрім різноманітних мінералів, видобувати доведеться і тканини та шкіру, підбираючи їх у вигляді луту з впольованих представників фауни або різних контрабандистів. При зовсім страшних приступах ліні, більшість доступних ресурсів можна придбати в найближчого бариги, або відправити на їх видобування когось із радників, однак рідкісні матеріали знайти в продажу буде важкувато, а завдання для радників відкриватимуться лише після захоплення фортець.

Окрім того, не забуваємо і про цілу купу усіляких прихованих шматочків мозаїки, що прикрашатиме стіни Скайхолду, розкиданих по усьому Тедасу колекційних пляшок вина дорогого врожаю, різноманітних карт із скарбами, головоломок із сузір’ями. Одними з найкорисніших колетіблів є загадкові осколки, які при зборі певної кількості будуть відкривати двері в храмі з дуже імбовим спорядженням та гарними бонусами до характеристик захисту від  стихій.

«Не для Дракононароджених»

Окремо хочеться відмітити нехитрий спосіб помірятись розміром яєць та заробити купу вражень, очок досвіду і рідкісного луту, як «полювання на драконів». Якщо порівняти тутешніх вищих дракониць, з будь-яким крилатим ящером, які в мізерній кількості зустрічались в попередніх частинах серії, останні виглядатимуть як облізлі курки на фоні ультимативних чудовиськ триквелу. Нікуди правди діти, навіть знамениті, оспівані в легендах Нордів поєдинки з драконами Скайріму виглядають на фоні битв в Inquisition, як похід за морозивом.

Мало того, щоб хоча би зрівняти свої сили із «найслабшою» драконицею в грі, вам доведеться прокачатись до 12 рівня, а «найтовстіший» дракоша в грі виріс до цифри 23, і жартувати взагалі не звик. Для перемоги над легендарною тварюкою вам доведеться вивчити стихію та вид атак кожної з них, підібрати озброєння з відповідними покращеннями, типу «рун драконоборця» чи протилежних стихій, а також не забувати про найміцніші обладунки, та грамотний підбір сопартійців. Навіть виконавши кожну з цих умов, будь яка з ваших драконячих рандеву може з легкістю перерости у жорстоке і швидке знищення вас та ваших друзів, тому доведеться довго планувати і продумувати тактику бою, мало не кожні кілька секунд вмикаючи тактичну паузу.

Окрім загальної складності бою та грізності вашого супротивника, челенджу можуть підкинути і приступи тупості штучного інтелекту ваших соратників, які ну всі як один мріють стати по серед поля і приймати оздоровчі ванни з вогняного дихання драконів. Тому, полювання на цих істот завжди потребуватиме від вас підготовленості, терпіння, гарного планування і сталевих нервів та яєць.

«Гламурна Інквізиція»

22-01-2015 05-32-26
Прийшов на бал плести інтриги

Як будь-який шляхетний та публічний діяч, Інквізитор повинен слідкувати, щоб інтер’єр персонального замку відповідав останній дизайнерській думці. Шлях до «перфектності» доведеться пройти від простого ремонту та добудови лазарету, церкви чи навіть власного саду для вирощування будь-яких трав. З часом, ви зможете вибирати окремі деталі оздоблення, інтер’єру, декору, аж до занавісок на вікнах, візерунку вітражів, дизайну власного трону і навіть купувати нові ліжка і обирати власний варіант прапору Інквізиції. І хоч складається враження, що ви невідомим чином переноситесь у фентезійну версію The Sims, невеличкі маніпуляції з декоруванням замку добряче освіжають сіру буденність гри, та й хто не захоче, щоб його власна Інквізиторська фортеця була стильною та унікальною.

Звісно ж, ніхто не забуває про шопінг, невід’ємний елемент будь якого RPG, благо для цього ви завжди можете відвідати столицю імперії Орлей, або кожну найближчу лавочку, чи навіть ваших персональних постачальників в замку, і на все чесно зароблене золото затаритись різним озброєнням, покращеннями, та збути весь награбований мотлох. Проте, зазвичай ціни в магазинах кусаються, а асортимент і унікальність речей не завжди вражає. Тому на допомогу приходить вінець мікроменджементу в грі, а також спосіб створювати унікальні обладунки та озброєння – горезвісна система крафту. При наявності відповідних креслень, що можна придбати за чималеньку суму або випадково знайти під час дослідження, можна сміливо приступати до роботи у вашій персональній кузні. Тут то і розкривається весь страшний зміст слова «мікроменеджмент».

dragon-age-inquisition-how-to-get-dorian

«Модний» Інквізитор носить тільки найкращі обладунки та зброю, показуючи приклад усім підданим і колегам. До типового, для серії Dragon Age, багатства вибору спорядження, що містить у собі легкі та важкі обладунки, десятки видів мечів, посохів, сокир, щитів, кільця та пояси, що додають +100 до рівня ВВВ, додався ще й тотальний апгрейд всього і вся. Ніхто вам не заважає обрати ефес та древко клеймору на ваш смак, змінити стандартний комплект кожного обладунку новими наручами, або ж зачарувати рунами кожну смертонебезпечну палку. Усе це в значних кількостях просто валяється на просторах Тедасу, доступне для виготовлення і апгрейду в вашій Інквізиторській кузні.

Усі ресурси та матеріали, рецепти та креслення, і отримувані в результаті предмети гардеробу, деталі чи зброя діляться на 3 рівні, за рідкістю, величиною пошкодження, рівнем захисту. Додамо до цього непристойну кількість різновидів матеріалів, та унікальний ефект, що дає кожен з них новоствореному предмету – сміливо отримуємо сотні тисяч можливих кінцевих варіантів та десятки годин проведених в кузні. Від обраних матеріалів навіть буде залежати форма, колір чи інші особливості створеного предмету, а ще ви можете дати йому власне ім’я. Ваш покірний слуга грався як міг і придумував шедеври типу:  «Самий УАСЯ мощщний ножік» або  «Перламутрова кольчуга адептів великого графону імені Нвідії Джефорсівної». Усі широкі можливості та масштаби крафту і мікромеджементу в грі, як декорування  замку, чи створення унікальних одиниць озброєння, просто вражають уяву, за що розробникам величезний плюс.

«Інквізиція з присмаком графонію і симфонічного оркестру»

DragonAgeInquisition 2015-02-08 18-37-04-74Звісна річ, без хороших технічних можливостей місцеві захоплюючі око пейзажі не були б такими гарними. Озброївшись грфічними можливостями Frostbite, розробники явно взяли за мету створити одну з найкрасивіших RPG в історії. Це звісно не Скайрим з сотнею графічних модів, проте в якості бенчмарку для сучасних відеокарт гра себе проявляє на всі 100. Гарна робота художників та геймдизайнерів дозволила підтягнути картинку на сучасний рівень, з усілякими графічними наворотами, детальними текстурами всього і вся, а також ефектами нового покоління. Оскільки Inquisition – це фентезійна гра з купою магії, численні спалахи світла та полум’я, блискавки, магічні портали та інша магічна хрінь виглядають просто фантастично. Не далеко відходять  бліки, освітлення, блиск обладунків, одним словом сучасний комплект будь якого сучасного графонистого проекту, з поправкою на всюдисущу Епічність та Масштабність.

Не відстає і якість звукового супроводу, майстри з BioWare в цьому плані завжди були на висоті. Про величезний обсяг роботи акторів озвучки я вже пригадував. Варто додати лише, що самі актори та їх голоси підібрані добре, серед них можна знайти багато відомих імен з улюблених фільмів та серіалів, чи знайомих вуху голосів з ігор. Кожна битва в триквелі звучить як належить – з галасами, шумом схрещених мечів, вибухами бомб, в цілому нарікань в плані звуку нічого не викликає.

Звісно ж, жодна поважаюча себе епічна гра не обійшлася б без епічного саундтреку. Тутешні оркестрові мелодії 100% вписуються в атмосферу кожного шматочка гри, від теми головного меню, до супроводу поєдинків чи якихось переломних сюжетних моментів. Окремі композиції мають шанс надовго прописатись в плейлістах поціновувачів такої музики. А приємні авторські пісні бардів взагалі захоплюють дух. Отже, звучить Інквізиція і виглядає настільки добре, наскільки цього заслуговує дорогий проект такого рівня, тому знову великий плюс розробникам за старання.

«Думки – вони як яйця. Скільки їх не маєш, а заробити по ним боляче..( Варік Тетрас)»

Я провів цілих 165 годин кровопролитних боїв за долю Тедасу, ніс стяг Інквізиції, я нарешті можу підвести підсумки, і відповісти на питання «чи варто взагалі тратити хоча б кілька годин свого безцінного часу на цю гру?». Приємних моментів та хороших вражень я отримав достатньо багато. Неприємних моментів, на жаль, було теж не мало. В основному, це стосується все-ще страждаючих на приступи одноманітності і занудства побічних квестів із серії «принеси подай», яких з головою вистачало на весь сиквел. Також це стосується і гігантських локацій, які хоч і виглядають дуже яскраво та показують усі красоти графічного рушія, проте певним чином відштовхують від себе через ті самі нудні побічні квести, створюючи ефект порожнечі.

Частково рятує ситуацію необхідність заробляти вплив та експу для прокачки, і видобувати різноманітні матеріали для алхімії та крафту. Без цього просто не обійтись на високих рівнях складності, якщо ви хочете відвідати кожну локацію, та вполювати кожного високорівневого демона та дракона в грі. Звісно ж, на фоні загальної масштабності можна трішечки закрити очі на усі ці геймдизайнерські недопрацювання, адже розробники явно старались, щоб зробити триквел як більш масштабним, в порівнянні із попередніми частинами, так і дати можливість кожному гравцю самому обирати свій стиль походження, та підхід до гри, щоб кожен знайшов у Inquisition заняття на свій смак, та отримав від гри ту кількість приємних вражень, на яку можна розраховувати.

dragon_age_inquisition_075256

На кінець, про гру можна говорити по різному. З точки зору всесвіту RPG та фентезі у цілому, Dragon Age: Inquisition достойний спадкоємець жанру, котрий однозначно не варто оминати стороною, якщо за вашими плечима сотні годин війн за незалежність Нордів Скайрима, врятовані галактики, чи добра сотня зарубок на срібному мечі Геральта.

З точки зору індустрії – це хороший, дорогий проект, з грамотно прописаними персонажами, цікавим сюжетом, величезним ігровим світом з купою красивих пейзажів, соковитою картинкою. Гра, в якій відчувається грандіозна робота дизайнерів, сценаристів, акторів озвучки.

Ну і головне, з точки зору серії – це саме той «ідеальний» Dragon Age, до якого розробники йшли впродовж 6-ти років проб і помилок, перевіреною в боях концепцією та збалансованою бойовкою, відкритим світом, котрий прагнеш досліджувати, попри явну його відірваність від загального сюжетного контексту. Inquisition – це харизматичні персонажі, кожний з яких має для вас не одну цікаву та загадкову історію, а тисячі строк лише самих розмов та діалогів віднімуть у вас добрий десяток годин. Inquisition – це епічні битви з не менш епічними ордами демонів, різноманітної нечисті, і справді могутніх Драконів, які хоч і не дотягують до «хардкорності» Dark Souls, але дадуть відчути рівень їх могутності на вашій власній шкурі. Хлопцям і дівчатам з BioWare однозначно вдалося втілити в життя усі напрацювання та ідеї, зводячи до купи усі характери, історії, виправляючи усі помилки Dragon Age 2, і продовжуючи хороші традиції шедевральної Dragon Age: Origins.

У Dragon Age: Inquisition вам дають можливість витратити сотні годин, клопітливо досліджувати кожен сантиметр ігрового світу, складатидо купки награбовані скарби і нести вплив Інквізиції до кожного селянина чи дворянина Тедасу. А можна швиденько влаштувати собі оглядову екскурсію місцевими краєвидами, пройти Inquisition за 30-40 годин, при цьому максимально не відходячи основного сюжету. Якщо ж Місьє знає толк в збоченнях – можете провести сотню годин, міряючись довжиною посохів із друзями в кооперативному режимі. Не знаю як в останньому випадку, проте в перших двох ви однозначно отримаєте певну кількість задоволення від гри, тут все залежатиме від ваших смаків та стилю проходження подібних проектів.

Тому однозначно, так, вам варто придбати Dragon Age: Inquisition, і на десятки годин втекти від сірої буденності у казковий всесвіт Тедасу, несучи світло і доброту його мешканцям в ім’я великої Інквізиції, із гордо піднятим над головою палаючим мечем. Цю історію творити лише вам. І навіть, якщо ви не є прихильниками фентезійних світів чи жанру RPG – не оминайте трилогію «Епохи Драконів».

Назар Серьогінов
Назар Серьогінов Командор-спектр. Відомий експерт з графонію, якісної музики. У вільний від ігор час - хірург-стоматолог-пародонтолог
Коментарі

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

  • barabulka • 08.03.2015 14:46

    «Думки – вони як яйця. Скільки їх не маєш, а заробити по ним поляче..( Варік Тетрас)»Помітив помілку. (поляче..)

    • john_shepard • 08.03.2015 15:41

      fixed) буду дуже вдячний користувачам, що знайдуть неточності т.к огляд чималий, 40К з лишнім символів, могли щось пропустити під час редагування)

  • RiNO
    RiNO • 08.03.2015 14:59

    не осилив з першого разу, але огляд – бомба

  • Shadenhold
    Shadenhold • 08.03.2015 17:03

    Ехехее.. Тільки почитати і відос подивитись на цьому залізі можу.

    • JIGITina
      JIGITina • 08.03.2015 17:30

      Те ж саме( не тяне нормально в мене фростбайт 3, але огляд дуже класний – заінтригував

  • Беркут • 08.03.2015 17:41

    Поки що не читав, скучаю за відеооглядами. Тварюки Шепарда нізащо затролили)) Щодо гри то вона доволі скучна якщо проходити кожен квест

    • john_shepard • 08.03.2015 20:16

      ну от коли почитаэш, будеш знати моъ поради, як зробити проходження менш скучним

  • Goskot • 30.03.2015 10:02

    іІ де там ті більше 100 годин? Я наприклад пройшов від початку до кінця, оббігавши кожну локацію і виконавши кожне додаткове завдання зайняло це все в мене меньше 70 годин

    • john_shepard • 07.04.2015 19:56

      можу запруфити скірном з часом гри. у кожного свій стиль проходження, я наприклад багато часу тратив на розмови із сопартійцями, читання сторінок кодексу і т.д

  • roma27 • 29.09.2015 19:45

    особисто мені, гра дуже сподобалась) і не тільки 3-я частина, а й уся трилогія) напевно, як і більшості гравців, найбільше до душі припала Origins, можливо, тому, що саме з неї я починав шлях в жанрі RPG) DA:II також подарувала чудову подорож у світ Драконів; може й не таку яскраву, як перша частина, проте мала свій колорит, чудово-прописаних і створених персонажів та ситуацій) Inquisition стала таким собі вінцем усієї трилогії) певно, найбільше часу я витратив на крафт, який є чи не найрізноманітнішим у порівнянні з більшістю ігор; щоб віднайти найкращі види матеріалів то й взагалі годин 10-20; не говорячи уже й про їх апгрейд..)
    моя оцінка 10/10! грайте та насолоджуйтесь!

  • Олег Онопрієнко
    Олег Онопрієнко • 30.10.2016 03:35

    Нарешті знайшов час в серпні, щоб пройти гру, але не залишав відгук поки знову не прочитав огляд. Погоджуюсь в усьому окрім сюжету, він брєдовий, хоча до моменту потрапляння в Скайхолд історія просто епік, далі йде реальний спад, а підкінець взагалі сценаристи намішали різної муті.

    Картина прекрасна, кожна локація ніби окремий світ, музика просто відпад – найкраща робота Тревора Моріса. На рахунок нудьги, що виникає під час закривання чергового порталу, то в мене було якраз навпаки, після анімації закривання розлому відчував себе дійсно рятівником світу.

    Сподобалось, як Біовари показали Інквізицію з середини. Це не один герой, а ціла організація, з купою працівників, які виконують доручені їм обов’язки. Інквізиція це відточений механізм і саме на плечі радників лягає основний тягар в керуванні, а Інквізитор грає роль обличчя організації, хоча толком його ніхто не бачив, лише чули про нього. Навіть в Скайхолді був момент, коли між собою говорили новобранці Інквізиції і Варрік чи Айронбулл з Інквізитором просто присіли до них і солдати навіть не знали, що біля них сидить начальник. Те саме можна спостерігати під час розмови зі знаттю, як змінюється їхній тон, коли вони теж усвідомлюють, хто насправді перед ними стоїть.

    Погоджуюсь з Goskot на рахунок часу проходження. Пройшов і облазив все, лише пару пляшок вина не знайшов і мозаїки не всі зібрав, витратив десь 80 годин. Де ти награв ще 85 я уявлення не маю, хіба що дійсно кожну книжку читав. І ще я не парився питанням інтер’єру замку. Можливо тебе вбивали часто, оскільки в огляді говориш про складність гри. Насправді на високу рівні напрягу не відчувається, лише дракони створюють справжній челендж. Тактичну паузу в основному на них і використовував. 70% гри пройшов з напарниками, яких відбирав за принципом “хто подобається” під кінець замінив тільки Айронбулла на Вів’єн, ну і міняв напарників для їхніх унікальних квестів.

    Загалом гра сподобалась 8,5 від мене. І так, це не завершення трилогії, трійку не дарма прибрали з назви. Розробники сказали, що ігри в сесвіті ДА ще будуть, і Інквізишн не завершує історію Тедасу.