Assassin’s Creed: Syndicate

Assassins-Creed-Syndicate-1

Серія ігор Assassin’s Creed не потребує представлення, не важливо хто ви – хардкорний гравець чи казуальщик, про вбивць в капюшоні чули всі – Ubisoft не шкодує грошей для просування свого продукту. Згадки Assassin’s Creed можна знайти в багатьох іграх не “юбісофтівського” виробництва, а сама серія вже давно вийшла за рамки відео гри охоплюючи книги, комікси і готується до дебюту на великих екранах в грудні наступного року. Уся концепція Assassin’s Creed передбачає маніпуляції з часом, що в свою чергу дало розробникам нагоду займатися випускам нових частин майже до безкінечності. Однак, гра втратила колишню славу і перетворилася на успішний бізнес-проект. У погоні за прибутками постраждала якість, тому від нової частини Assassin’s Creed чогось кардинально нового ні я, ні більшість редакції OPENGAMER не очікували.

Після виходу Unity надія на зміни розтанула, як перший сніг, залишивши після себе тільки бруд, роздратування і огиду. Анонс Assassin’s Creed: Syndicate ще більше обернув гравців проти серії, а поява Chronicles підкинула дрів у вогнище ненависті. Численні трейлери і стріми не повертали довіри до Ubisoft, складалося враженням, що геймерам хочуть підсунути горезвісний Unity тільки в новій вікторіанській обгортці. З цієї ситуації можна зробити хороший висновок – не робіть поспішних висновків.

ACS 2015-12-14 04-11-42-94

З самого початку ставлення до гри змінюється на 180° завдяки хорошому вступу. Unity також була цікавою в перші години, у випадку з Syndicate цей процес триватиме більшу частину проходження. Вікторіанський Лондон окутий не тільки смогом, а й соціальною нерівністю, експлуатацією бідних людей, що неспроможні захистити себе. Цього разу Ubisoft вирішила показати революцію не соціальну, а індустріальну – час, коли розвиток людства переходить на інший, якісніший щабель. Місто виконане в найкращих традиціях Assassin’s Creed: величезне, цікаве, різноманітне і найголовніше – живе. Я дуже рідко користувався швидким переміщенням, і різні колектібли, яких до речі багато, не були тому причиною. Лондон цікаво досліджувати, роззявив рота і побіг вулицями Вайтчапела аж до промислових районів Саутверка. Набридло бігати? До ваших послуг потяг, який зробить ознайомчу екскурсію містом. Занадто нудно? Переміщуйтеся з одного даху на інший за допомогою тросу. Мало швидкості? Мерщій в карету і мчіть назустріч вітру. Як варіант, можна заскочити “зайцем”  на будь-який човен, і насолоджуватися краєвидами Темзи. Кожен район наповнений по-максимуму пам’ятками архітектури, будинки мають відмінний від інших “бороу” екстер’єр, навіть планування вулиць різне. Мешканці районів відповідають своєму соціальному стану, тому поява якогось інтелігентного денді поза межами Стренду чи Вестмінстера виокремлює його з загального натовпу, який хоч і зменшився в своїй густині в порівнянні з Unity, але став активнішим. Наприклад, людей можна часто зустріти за важкою роботою на підприємстві, розпиванні пива в пабах і з’ясуванням відносин за ним чи побачити, як рибалка намагається впіймати рибу на Темзі, подібних моментів в грі купа. Я не любитель стімпанку, однак з впевненістю можу сказати, що атмосфера і сеттинг в Assassin’s Creed: Syndicate передані на найвищому рівні.

ACS 2015-12-14 04-29-20-75

Світ гри цікавий, але чи вдалося розробникам наповнити його таким ж цікавими завданнями? Коротко – так, і справа не в новій механіці ігрового процесу, а в поданні історії. Усього другорядні місії можна розділити на 3 типи: місії банд, квести суто розважального змісту і завдання історичних персонажів. Останні завдання подані у вигляді кампанії видатних умів XIX століття, по кілька місій. Чарльз Дарвін, Карл Маркс, Чарльз Діккенс – ось неповний список реальних історичних діячів, яким треба допомогти у виконанні їх справ, сюди ж можна додати багатьох вагомих персон, які з’являються епізодично. Зазвичай даний тип завдань перед початком має стильний відео ролик, що дозволяє краще познайомитися з тим чи іншим героєм. Мій улюблений – Діккенс, його ланцюжок місій схожий на суміш розслідувань з Unity із завданнями авантюристів з Assassin’s Creed III. У місіях банд гравцеві треба виконати кілька завдань, щоб кинути виклик пахану району і розв’язати війну банд, яку так і не реалізували в Unity. За своєю природою ці завдання можна назвати унікальними, оскільки в попередніх частинах “Креда” вони не зустрічалися, хіба-що з великою натяжкою можна прирівняти захоплення баз ворога до аналогічних місій в Rogue, але, зважаючи на суттєво різний масштаб ігор, така схожість має дуже віддалений характер.

Абсолютно новими стали місії затримання, які зустрічатимуться протягом всієї гри. Завдання гравця – підійти непомітним до жертви, заламати руки і вивести з небезпечної зони. Розважальні місії – набір завдань, які можна перепроходити безліч разів. Сюди входять бійцівський клуб, викрадення чи ескорт вантажу, перегони на каретах, пограбування контрабандистського човна. Зупинитися слід лише на перегонах. Вони виконані краще ніж в останньому NFS, хоч і виглядають дуже спрощено. Якщо закрити очі на відсутність хоч якої-небудь реакції коней на зіткнення з іншими об’єктами і не вдаватися в деталі фізики перевертань карети після зіткнень, перегони виглядають весело. Порадувала кількість типів гонок: спринт від точки А до точки Б, кільцеві гонки, естафета карета + людина – непогано, як для гри, в якій без подібних фіч можна було б взагалі обійтися. В цілому каретою керувати приємно і не проблематично, в будь-який момент переслідування можна вилізти на дах карети і розстріляти переслідувачів чи перескочити на їхній екіпаж і розібратися з ними вручну. Місії банд і розваги об’єднує наявність на кожний тип завдання своїх патронів. У разі успішного виконання завдань збільшується рівень лояльності патрона до гравця, який відкриває доступ до кращого спорядження і креслень, необхідних для виготовлення поліпшеного екіпірування. Підігнати головні завдання під один критерій не можу, вони всі відрізняються одне-від-одного і складаються з властивих тільки їм умов. Найкращі, звичайно ж, фінальні місії послідовностей, які відкривають вбивство тамплієрської шишки. Це так-звані завдання black-box, які дають гравцеві кілька різних варіантів проникнення в заборонену зону і вбивства цілі.

Геймплей в Assassin’s Creed: Syndicate зазнав найбільших змін. Ubisoft готує геймерів до переходу сеттингу в більш сучасну епоху і Syndicate став свого роду випробувальним полігоном. Забудьте про мечі, їхній час минув, кастети, палиці та ножі правлять балом. На жаль, вогнепал хоч і додав в кількості і різноманітності, але ще далекий до адекватного використання. Бойова система віддалено нагадує Бетмена, та перейматися не слід – однією кнопкою навряд чи вийде всіх побити, але бої особливих труднощів не викликають. Сутички в Syndicate швидше схожі на видовищний атракціон, аніж на справжній виклик. В грі існують блоки, контр та комбо удари на таймінгах, але вони призначені для урізноманітнення боїв і кардинально на ситуацію не впливають.

Паркур перекочував з Unity, однак його доповнили гаком, що чіпляється на рукавицю асасина і дозволяє пришвидшити переміщення між будинками. Чесно кажучи, я скептично ставився до цього пристрою, проте, мушу визнати, новий засіб не зіпсував, а навпаки доповнив гру. Пересуватися через широкі вулиці Лондона з гаком значно легше, не кажучи про швидку втечу з місця подій чи миттєву доставку асасина до високих точок. Серед новенького в арсеналі вбивці – електричні гранати, на які я свого часу також матюкався, однак я їх рідко використовував, і особливої потреби в них не відчував. Іві та Джейкоб мають різні елементи спорядження, наприклад Іві може носити плащі, що додають бали стелсу, а її брату дали можливість вдягати ремені. Те саме стосується прокачки, в принципі всі навички однакові для обох персонажів, лише 3 скіла різняться між собою. “Нано-костюм”, який свого часу розпалив дискусію в 2-му випуску Checkpoint, виявився не таким імбовим, яким ми його вважали, просто в певний момент Іві стає невидимою для ворогів, але цей ефект зникає коли супостатина підійде занадто близько, чи коли гравець почне рухатися. Особливих труднощів з прокачуванням героїв виникнути не повинно. Спорядження адекватно прив’язали до рівня гравця і менеджменту, який також вийшов доволі непоганим. Нове спорядження часто вимагає значних фінансових вливань, тому надлишок коштів з’являється лише наприкінці гри. Поліпшити фінансову ситуацію можна за рахунок купівлі різних будівель, або шляхом виконання додаткових умов місії. Менеджмент дозволяє покращити банду Джейкоба, або навпаки погіршити стан ворогів, але я не раджу користуватися останнім методом, адже суперники і так слабкі, крім того купівля покращень потребує чимало ресурсів, а вони часто знаходяться в дефіциті, особливо метали. Вирішити проблему з ресурсами можна за рахунок скринь, розкиданих по місту, тому колись нудна рутина за збиранням ачівки тепер має вагомішу роль.  

ACS_Jacob_Frye

Перейдемо до технічної сторони Syndicate. До графіки докопатися не вийде, уроки Unity засвоєно, нова частина Assassin’s Creed стабільно тримає високий показник fps при значно кращій картинці. З настанням темряви Лондон перетворюється на бенчмарк освітлення і відображання об’єктів в калюжах. Як висловився графодрочер графічний експерт OPENGAMER – Шепард: “подібних ефектів навіть у Відьмаку не зустрінеш”, і з цими словами важко не погодитися. Були питання стосовно швидкості завантаження районів Лондона, коли на дуже високій швидкості карети відеокарта не завжди могла впоратися з цим завданням, але схоже, що останній патч частково вирішив дану проблему. Слід також пам’ятати, що для викручування всіх ефектів на максимум треба мати відеокарту з мінімум 4 ГБ пам’яті. Окремо варто похвалити київську студію Ubisoft – оптимізація на PC значно краща за попередницю. Під час проходження трапилося кілька некритичних багів, типу зависання NPC в повітрі чи провал в текстури Джейкоба, але це лише поодинокі випадки. До звуку претензій нема, лише інколи в кат-сценах звук, буває, відстає від картинки. Мені пощастило грати з оригінальною озвучкою, тому я вдосталь насолодився чистою англійською і акцентами Туманного Альбіону, проте і російська локалізація вийшла на дуже високому рівні – видно, що актори підійшли з відповідальністю до проекту. Олівер Уінстоні написав хороший саундтрек, але знову таки, головна тема могла бути кращою. В офіційному OST є композиція Family – відома Ezio Family скомпонована під манер Syndicate, але я якимось чином проґавив цю пісню в самій грі, якщо ви OPENBRO чули, в якому моменті лунав трек, напишіть про це в коментарях до огляду.    
Історія в грі нарешті не змусила хапатися за голову кожну сюжетну місію. Головні події розгортаються навколо близнюків Фрай – Іві та Джейкоба. До Лондона головні герої потрапляють попри заборону братства, а сам Орден Асасинів, як такий, відсутній. Для штаб квартири сімейство Фрай обрали потяг, що постійно знаходиться в русі, і ніяким боком не асоціюється з традиційними лігвами асасинів. Близнюки діють автономно від братства, час-від-часу в гості навідується керманич лондонського бюро Генрі Грін – син Абраза Міра – головного протагоніста індійських “Хронік”. Іві та Джейкоб Фрай хоч і близнюки, але в кожного своє бачення ситуації. Джейкоб не дуже переймається справами братства, до прямого порушення субординації справи не доходять, але й моралі про Кредо вислуховувати не любить. Джейкоб пішов шляхом знищення всіх тамплієрів і віджимання всього їхнього бізнесу під себе за допомогою своєї банди Грачів. Іві – повна протилежність брату, віддана настановам батька і намагається в усьому догодити Генрі. Для неї головним завданням є допомога братству і пошук частинки Предтеч. Відтак мотивація в героїв різна і хоч формально в Syndicate одна сюжетна лінія, вона має дві різні гілки розвитку. Сюжетні місії майже порівну розподілені між близнюками, тому в гравця буде можливість пізнати добре обох персонажів. Історія цікава і тримає увагу гравця, однак після половини гри сюжет втрачає гостроту, хоча до настання цього моменту гравець спостерігатиме за розвитком протиріч між братом і сестрою.
ivyСценарій і діалоги значно перевершують останні частини “Креда”, за сюжетом знову цікаво слідкувати. Я був переконаний, що в грі, як і в попередніх Assassin’s Creed, 12-ть послідовностей, на жаль, можливо й на щастя, їх 9-ть. З одного боку я був засмучений, що розв’язка настала так швидко, з іншого – могло бути гірше, якби сюжет затримався ще на кілька годин. Проходження гри без задротського фанатизму збирань всіх колекційних предметів, займе від 25 до 30 годин. Трошки не дотягнув до рівня Іві та Джейкоба головний злодій – Крефорд Старрік. Начебто харизматичний, з шаленою іскрою в очах, але в той же час, його участь в історії лишається трохи осторонь від загальної картини. Відтак всю гру присутнє відчуття, що граєш не в Assassin’s Creed, а в якусь гру про рекет, де вчать віджимати територію і бізнес опонента. Гра більше “Синдикат” ніж Assassin’s Creed, однак за рахунок купи дрібних моментів з відсилкою на попередні ігри серії та відновленням старих фіч, справжні фанати відчують до болю знайому атмосферу. Повернулися події в майбутньому, цього разу замість не зрозумілого і зовсім недоречного ходіння коридорами офісу Абстерго гравцям просто показують кіношні вставки про старих друзів Ребекку і Шона з натяками на розвиток майбутніх частин серії.

Assassin’s Creed: Syndicate втер носа критикам – якщо ігри подібної якості виходитимуть щороку, то від такого конвеєра гріх відмовитися. Ubisoft Quebec розірвав порочне коло повторюваності з року в рік одного й того ж продукту. Відмова від низки нового функціоналу і спрощення деяких елементів пішло грі на користь.Звичайно, для повної реабілітації серії ще далеко, але,  все ж таки, перші кроки до відновлення репутації зроблено. Вдало підкреслив дану ситуацію Віталій Юнко (a.k.a AvengeRofDevil): “Assassin’s Creed не встав з колін, він дістав морду з болота і обтрушує колінця”. Шкода, що така хороша гра отримала одні з найнижчих продажів за все існування франшизи – ефект бумеранга ніхто не відміняв. Недостача коштів другий рік поспіль має послужити уроком для Ubisoft, тому є великі сподівання, що наступний Assassin’s Creed стане ще кращим.  


Плюси: Сеттинг, атмосфера, графіка і оптимізація, геймплей, сюжет.

Мінуси: Короткий основний сюжет порівняно з іншими іграми серії.


Олег Онопрієнко
Олег Онопрієнко twitter @o_odez
Коментарі

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

  • Eternal
    Eternal • 14.12.2015 20:37

    “більш якісніший” виправте.А так огляд хороший.

  • Саня Кузьменко

    Сподобався огляд, цікаво було читати. Опис і жаргон вікторіанського Лондону доставили. Віталік теж влучно сказав, про АС, який дістав морду з болота)) Одразу згадується твоя стаття, про те саме болото – “Чому не варто купувати АС: Синдикат”.

  • Mista B • 20.12.2015 14:48

    що таке вбіса “колектібли” ?

  • Олег Онопрієнко
    Олег Онопрієнко • 08.02.2016 14:02

    Список музики у відео: Morrissey – Irish Blood, English Heart The Clash – London Calling Hanz Zimmer – Sherlock Holmes I & II main themes Kasabian – Club Foot Muse – Uprising

  • R@tybor
    R@tybor • 08.02.2016 15:34

    наскільки пам’ятаю Грін не син а все ж учень Арбааза.за баги. вони лишаються в кожній грі при тому ідентичні.в 2му досі можна знайти точку, де Еціо провалюється в текстури. а в одному кутку Форлі нпс стоять під нахилом.

    • Олег Онопрієнко
      Олег Онопрієнко • 08.02.2016 18:01

      Ні, він син, Мір був на піці своєї асисинської кар’єри в 40-х XIX століття. А події Синдиката відбуваються в кінці 60-х. Крім того Генрі також відомий як “Привид” чиє справжнє ім’я Джайдеб Мір, що прямо натякає на його походження. 

  • Leo
    Leo • 08.02.2016 17:59

    Цікавий, розлогий та аргументований огляд, дякую. Цікаво читати думки тих, хто не тушується висловлювати власне бачення, навіть якщо воно йде врозріз із загальною думкою.