Огляд Alan Wake’s American Nightmare

Темрява. Повільно, але невпинно розряджається акумулятор ліхтарика. Барабан револьвера ховає у собі останній набій. До світанку залишаються лічені хвилини. Одурманені лізуть зі всіх сторін, намагаючись нав’язати свої переконання усім навколо, однак сліпучий спалах світлової шашка дозволяє Аланові дістатись найближчого ліхтаря, який підступно та зовсім невчасно гасне. Вейкові залишається лише продовжувати бігти не озираючись, бо за спиною біжить сама смерть… Рятівні двері будинку вже зовсім близько. Декілька кроків і він усередині. Ще декілька миттєвостей, і двері зачинено. Ще декілька миттєвостей, і двері розлітаються на друзки під натиском найшвидшого супротивника, голова якого майже одразу розлітається на шматки від револьверного пострілу. Без набоїв смертельна зброя перетворюється у звичайну іграшку, тому остання надія розвіюється як темрява у світлі ліхтаря, і лише світанок, який так вчасно наступає із-за обрію, дозволяє Аланові пережити ще один день, перетворюючи усіх одурманених в сизий димок чиєїсь хворої уяви….

Саме цими словами я хочу почати огляд PC-версії Alan Wake’s American Nightmare.

Ідея

З самого початку American Nightmare була запланована у якості ДЛС для оригінальної гри, однак розробники зі студії Remedy Entertainment вирішили витиснути з аддону максимум та розтягнули його до розміру повноцінної гри. Дане рішення було прийнято розробниками в зв’язку з цілою горою листів від фанатів, які надсилали свої ідеї для продовження мегаатмосферного Алана. Гравці просили майже все, починаючи з купи зброї, відкритого світу та нелінійного сюжету і закінчуючи військовою технікою та іншою незрозумілою фігнею. Однак досвідчені розробники не стали піддаватись на провокації і вибрали лише найцікавіші ідеї, втіливши їх у Alan Wake’s American Nightmare.

Сюжет

Сюжет гри стартує через два роки після поневірянь письменника в страхітливому паралельному світі. Цього разу важка доля Алана закидає його у всесвіт вигаданого ним же телешоу “Night Springs”, де роль головного лиходія займає його нехороший двійник на ймення Містер Скретч. Перспективи подальшого перебування у вигаданому світі не подобаються письменникові, тому ним приймається остаточне рішення про втечу з телевізійного пекла. Містерові Скретчу це, певна річ, зовсім не до вподоби, що він відверто демонструє Аланові, перешкоджаючи здійсненню його планів.

В грі присутні всього 3 локації, однак усі вони одразу відкриті, що створює ілюзію Openworld’у, яка додає атмосферності грі. Гра також отримала деякі ускладнення з боку геймплею, наприклад, світло ліхтарів більше не є манною небесною, бо відрегенивши хіт-поінти воно просто зникає.

Якщо детальніше розповідати про геймплей, то варто згадати також сторінки манускрипту, які розкидані по ігровому світові. Вони служать своєрідною валютою у грі. За них гравцеві дають змогу відкривати чорні коробки, в яких розробники бережно розклали різні види зброї. Також досить цікавою фішкою, що додає страху до ваших штанів, є полтергейст. Це жахіття умудряється кидатися у вас різноманітними предметами, що доставляє та змушує слабких на нерви гравців ще частіше змінювати білизну протягом проходження.

Геймплей

У грі присутні всього два рівні складності: Нормальний і Жахіття.
Тривалість сюжету налічує всього лиш шість годин, тому нам прийдеться пробігати декілька разів одні і ті ж локації, що є немалою журбинкою. Разом з цим розробники звернули увагу на мізерну кількість зброї у першій частині, та дали в руки Алану туєву хучу різних прибамабасів, щоб виправити цей недолік. Тепер хоч цвяхами стріляй по супостатах. Не оминули увагою і самих супостатів, додавши у їхні ряди ще трохи різноманітності у вигляді нових персонажів. Прикладом може послужити гігант з сокирою, який так і норовиться порубати вас на дрова, а світло ліхтаря в буквальному сенсі роздвоює здорованя, який від цього моменту прагне нарубати дрів разом зі своїм братом близнюком. Ці поганці розмножуються завдяки світлу ліхтаря, однак їхні тіла з самого початку не загартовані проти куль, тому відправляти у світ Елвіса таких негідників потрібно у темряві. І навіть такі нововведення не зруйнували чудову атмосферу гри, а дещо освіжили та оновили найнудніші її моменти.

І це ще не весь перелік нововведень, оскільки Remedy Entertainment підготували ще один сюрприз для гравців. Назва йому – аркадний режим. Це такий-собі режим виживання в American Nightmare. Суть його полягає у банальному виживанні протягом деякого часу, який залишився до світанку. Розробники бережно розкидали по карті набори амуніції та різні види зброї, тому в перервах перед наступною хвилею ворогів ми можемо побігати та віднайти щось цікаве. У цьому режимі також присутні 2 рівні складності. “Звичайний” проходиться без проблем. Супостати йдуть хвилями, що дає змогу перепочити та оновити арсенал. Режим “Жах” дозволяє одурманеним лізти звідки і коли їм того забажається, а їхня кількість, в порівнянні з простішим режимом складності, збільшується вдвічі. За вбивство бандюг ми отримуємо поінти, кількістю яких ми можемо переглянути в онлайн таблицях. Рушій гри залишився старий, але покращення графіки не уникнув. Як і в випадку з першою частиною, графіка у грі виглядає просто чудово завдяки якісній грі світла та тіні. Вибухи та вогонь теж милують око. Однак на цьому і закінчуються графічні переваги Американського жахіття над оригіналом. Традиційно РС-версія з DX11 виглядає на порядок краще консольної, тут нічого нового.

Особливої уваги та поваги у грі заслуговує музикальний супровід. Розробники не прогадали і вдруге запросили фінську групу Poets of the Fall для створення саунтреку для нової гри про Алана Вейка. Вони ж під ігровим псевдонімом Old Gods Of Asgard виконали такі пісні, як “The Happy Song” та “Balance Slays The Demon”. Ця музика після проходження гри в більшості випадків перекочує із гри прямісінко у ваш плейлист. Заслуговує залишитися у вашому плеєрі також і британський гурт Kasabian, котрий виконав у грі файну пісню Club Foot.

Вердикт

Для людей, які не вміють або не хочуть із головою занурюватися у атмосферу, гра може здатися дещо нудною та нецікавою. Перестрілки не показують нічого новаторського та захоплюючого, а вороги не дуже розумні, однак аркадний режим змусить їх змінити свою думку, оскільки прикручений до гри саме для таких гравців. Основними мінусами гри є проходження одних і тих же локацій двічі, що дещо втомлює. Другим мінусом є короткотривалість гри, яку навіть не найхардкорніші геймери зможуть осилити протягом якихось шести годин. «Гра на вечір», як то кажуть. Однак плюсів у грі значно більше, тому для шанувальників першої частина ця гра обов’язкова для проходження. Для тих, хто ще не знайомий зі світом Alan Wake краще почати знайомство з першої частини, що і так усім зрозуміло. Загалом гра заслуговує отримує свої 8,6 балів та рекомендується для проходження.

Irelaxi
Коментарі
  • FELORGAS

    да… після першої частини мене ця абсолютно не вразила… навіть розчарувала! Така собі, скушненька казочка – що в день, що вночі в темряві…

    • greendioz
      greendioz • 08.07.2012 21:57

      ну, не потрібно дивитися на цю частину, через призму попередньої. Це спін-офф, а не повноційне продовження, або доповнення.
      Але огляд – жирок=)

      • FELORGAS

        та ба навіть спін-офф міг би зберегти хоча б частину від попередньої гри! А то проходилась, наче казочка якась…((

  • Stanislav007 • 09.07.2012 15:02

    Мені не зовсім подобається заплутаність сюжету в цій грі. Але огляд клас. Доречі, як і всі огляди на цьому сайті))

  • Imkerchadel • 01.11.2012 13:48

    Огляд як щавжди на вищому рівні, респект пацантре, OpenGamer – наш покірний слуга:)
    На рахунок гри – гра на улюбленців:)